(1369 – 1417)
НАСІМІ, Сеййід Імадеддін (автонім: Сеййід Імадеддін – 1369, м. Шемаха – 1417, м. Алеппо) – азербайджанський поет і мислитель.
Місце народження Насімі – Шірван. Деякі дослідники твердять, що він походив із Баку, інші – котрих більшість, місцем його народження вважають Шемаху – столицю держави Шірваншахів. Батько поета, Сеййід Мухаммед, був добре знаною у Шірвані людиною. У Н. був брат, котрий також віршував під псевдонімом Шах Хандан.
Шемаха після прийняття ісламу став одним зі значних культурних центрів. Тут діяло
Аналіз творів поета переконує, що Насімі зміг здобути освіту, що відповідала всім вимогам найкращих тогочасних університетів. Він чудово знав класичну літературу та філософію Сходу і Стародавньої Греції, основи мусульманської та християнської теологій, глибоко вивчив медицину, астрономію й астрологію, математику, логіку та ін. Він настільки добре знав мови, що однаково вільно писав вірші азербайджанською,
Насімі жив і творив у винятково важкий для Азербайджану час. Батьківщина поета зазнавала нападів Тимура з півдня та монгольського золотоординського хана Тохтамиша з півночі. Саме за таких історичних умов у 80-х pp. XIV ст. в Азербайджані й почало розвиватися єретично-філософське вчення – хуруфізм, спрямоване супроти догм ортодоксального ісламу.
Насімі став найпалкішим і найвидатнішим пропагандистом цього вчення. Хуруфізм походить від арабського слова “хуруф”, тобто “буква”, “алфавіт”. Послідовники хуруфізму обожнювали 28-у і 32-у букви арабського та перського алфавітів, стверджуючи, що без них не можна спізнати ні Бога, ні людини, ні речі.
Проте філософський і соціальний зміст хуруфізму, звичайно, значно ширший і значніший.
З метою активного поширення хуруфізму Насімі, як і інші видатні хуруфіти, пропагував ідеї цього вчення у Туреччині та Сирії, Єгипті й інших арабських країнах. Аналіз його творів свідчить, що він відвідав міста Баку, Багдад, Бурсу, Шемаху, Халеб та ін. Під час мандрів країнами Близького Сходу поет зазнав цькувань, гонінь і навіть був ув’язнений, проте це його не зупиняло. Полум’яні вірші поета-філософа знаходили широку аудиторію, їх переписували, вивчали напам’ять, читали та співали на базарних площах. Згідно із поширеною легендою, саме це й привело його на ешафот у сирійському місті Халебі (Алеппо): юний хуруфіт, учень поета, у базарному натовпі читав єретичні вірші свого вчителя, його схопили і, оскільки заради порятунку Насімі він визнав вірші своїми, засудили до смерті.
Насімі, котрий у цей час був неподалік, поспішив до місця страти, визнав своє авторство і загинув страшною смертю.
В арабському джерелі “Кунуз-уз-захаб” цю страту Насіміу 1447 р. в м. Халеб змальовано так: “Віровідступник Алі Насімі був страчений за часів Йяшкеба. У той час у “Дар-уль-адлі” (“Палац правосуддя”) у присутності нашого шейха ібн хатіба ан Насірі та наїба (намісник) верховного кадія шейха Іззуддіна Шамуддіна ібн Амін-уд-Довле, верховного кадія Фатхуддіна аль-Малікі та верховного кадія Шїхабуддіна-аль-Хан-балі розглядалася справа про Алі аль-Насімі. Він збив зі шляху істини деяких божевільних, і вони в єресі та безбожництві підкорялися йому. Про це сказав кадіям і богословам міста якийсь ібн аль-шангаш Алханадан. Суддя йому сказав: “Якщо ти доведеш те, що говориш про Насімі, я не страчу тебе”.
Насімі промовив “Келме-і-шахадет” (молитва про те, що він говоритиме правду), поклявся і заперечив те, що говорили про нього… На цьому меджліс розійшовся. Насімі залишився у в’язниці.
Про справу Насімі доповіли султану Муайяду, котрий наказав здерти з нього шкіру, а тіло впродовж семи днів виставити у Халебі на загальний огляд… Так і вчинили. Цей чоловік був гяуром і мулхідом (боговідступником).
Хай Бог милує, кажуть, у нього є тонкі вірші”.
Непохитність і мужність Насімі під час страшної страти спричинили у народі багато легенд. Поховали поета в Халебі у родинному пантеоні, який до теперішнього часу вважається святинею. Поезія поета-філософа швидко стала популярною поміж народів Середньої Азії, Туреччини, Ірану.
На початку своєї творчості Насімі стояв на позиціях суфізму. У цей період він підписував свої вірші псевдонімами “Гусейні”, “Сеййід Гусей-ні”, “Сеййід”. Найближчим Насімі було вчення відомого іранського суфія та поета X ст.
Гусейна Халладжа Мансура, котрий уперше проголосив: “Я є бог!” Ставлення до Мансура не змінилось і після того, як Насімі прийняв хуруфізм. У зв’язку з цим З. Кулізаде зауважив: “У центрі творчості Насімі стоїть бог – прекрасний коханий, який возвеличує людину, нагороджуючи її своїм сяйвом. Шляхом самозречення та морального вдосконалення людина наближається до бога.
Найвищим блаженством для людини є зустріч і; коханим, злиття з ним, розчинення в ньому Поет пише, що всупереч тим, хто вважає любов гріхом, він не збочить із дороги любові, оскільки лише ця дорога веде до істини – бога”.
Центральне місце у газелях і касидах, к’ита і рубаях поета займає думка про тотожність людини та Бога і божественність людини.
Українською мовою окремі твори Насімі переклали М. Мірошниченко, П. Мовчан, О. Петькун, Б. Степанюк, С. Тельнюк.
За М. Ібрагімовим
(2 votes, average: 5.00 out of 5)