Глосолалія

Глосолалія (грецьк. glossa – мова і lalein – говорити) – мовленнєвий потік з порушенням мовних нормативів, що проявляється під час ворожінь, замовлянь, магічних ритуальних дійств. Елементи Г. спостерігаються у мовленні дитини, котра не лише засвоює національний словник, а й активно займається словотворенням. На цю особливість звернув увагу В. Шкловський, обгрунтовуючи право футуристів на мовні експерименти.

Проблема Г. в художньому аспекті цікавила не лише авангардистів, а й поетів з тонким естетичним чуттям, наприклад, П. Тичину, котрий використовував її з притаманним йому збереженням естетичної міри, зокрема у філігранно евфонічному вірші “La bella Fornarina”: Гуляв над Тібром Рафаель В вечірній час в іюні. – Се сум, се сон, лелію льо, Льолюні я, льолюні Російські футуристи витворили свій варіант Г., названий “заумью”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.00 out of 5)

Глосолалія