У драматургічних творах І. Котляревський розвинув риси народності і реалізму, які є характерними для “Енеїди”. Він висміює і заперечує все те потворне, що було породжене суспільними порядками. П’єса “Наталка Полтавка” має народний характер. Головні герої п’єси є виходцями з народу, і автор високо підносить їхні чесноти: розум, працьовитість, почуття гідності та чистоту почуттів.
Особливу роль у п’єсі відіграють пісні, перенесені з фольклору та написані самим Котляревським, які стали ще одним засобом вираження народності
Пісні допомогли Котляревському зробити п’єсу високохудожньою, національно-самобутньою, народною та реалістичною. І. Срезневський, перший видавець “Наталки Полтавки”, дав таку оцінку твору у передмові до видання “Украинский
Від неї ж пішли і основи оперного мистецтва. “Наталка Полтавка” здобула високу оцінку видатних вітчизняних та зарубіжних режисерів, драматургів, композиторів, митців. Великий угорський композитор Ференц Ліст зробив для пісні “Віють вітри” нову інструментовку.
Видатний чеський вчений та поет Вацлав Ганка відзначив народність п’єси і цільність характерів. Високу оцінку здобула “Наталка Полтавка” і у видатних режисерів Костянтина Станіславського та Леся Курбаса. “Найкращою оздобою української сцени” назвав п’єсу італійський вчений Анджело де Губернатіс, автор 23-томної історії світової літератури. У “Наталці Полтавці” зіграли такі корифеї української сцени, як М. Садовський, І. Карпенко-Карий, П. Саксаганський, М. Кропивницький, М. Старицький, М. Заньковецька, Л. Ліницька, Г. Борисоглібська, М. Садовська та інші видатні актори.