Українська Мова дуже співуча, у ньому багато ласкавих і яскравих слів. А хто вчить нас першим словам? Звичайно, наші мами.
Вони – найдорожчі люди в житті кожного з нас. Навіть коли ми стаємо дорослими, ми завжди пам’ятаємо мамин голос, мамині руки, мамині очі. І слова маминої колискової:
Ой, біжи, біжи, досада, не вертайся в будинок.
Не пущу тебе колиска сина качати.
Припливають до колиски, лебеді, як мрії,
Опуститеся, тихі зорі, синові під вії.
Багато колискових пісень створив український народ. Але кожна мама має свою улюблену
Будуть пташки прилітати
Та й будуть співати,
Дитятку малюсінького
Будуть присиплятися
Ласкавий голос матері наповнює дитячу душу любов’ю до людей, до природи, до всього живого, учить поважати праця й цінувати близьких. Якби не мамина пісня, який сумної було б наше життя.
Ой ну, люли, люли
Налетіли шишки,
Сіли на колисці
У червоному намисті.
Стали думати й ворожити,
Чим дитини даровать:
“Подаруємо сонко-дрема,
Сонко-Дрема в колясоньке,
Добрий розум у голівоньку…
Колискові здавна були красивейшими піснями й привертали увагу письменників
Коли м’який,
Ласкавий тихий вечір,
Лягає спати в траву шовкову,
Сон ніжний землю обіймає за плечі – і
Тоді я чую матері колискову.
Або:
Мене там мати сповивала,
И сповиваючи, співала,
Свою нудьгу переливала
У своїй дитині.
Як теперішня жінка, Леся Українка також була небайдужа до тепла колискових пісень. І спробувала написати свою:
Місяць яснесенькая
Промінь тихесенько
Заюшив до нас.
Спи мій маленький,
Пізній^-те година.
Захоплювалися цим жанром і композитори С. Гулак – Артемівський, И. Колеса, Квітка. Виростуть діти, покинуть рідний дім, підуть своїм шляхом по життю, будуть у них свої діти, але назавжди залишиться в їхніх душах ніжною мелодією чарівної, повна безмежної любові й пещення, мамина колискова пісня, у якій і радість, і біль, і тривога, і надія, і свята любов материнська:
Дні дитинства, немов потік води…
Пролетить дитинство, і в спадщину
Залишається материнська пісня,
Повна спогадів,
Пам’ять залишається назавжди!
(2 votes, average: 5.00 out of 5)