Тема любові – основна у Творчості Куприна. На його думку, саме любов дає можливість розкритися всім самим прекрасним сторонам людської душі. Почуття піднімає людей над сірою повсякденністю й стає вищим вираженням їхньої природної рівності, над яким не владні ні станові забобони, ні людські закони. У такій любові Куприн бачить вище щастя й головне призначення людини, але одночасно він чітко розуміє, що така любов доступна не всім, а тільки вибраним
Мрія автора про таку любов відбилася в багатьох добутках, у тому числі й у його повісті “Гранатовий
Цей подарунок і символізує ту безмежну любов, про яку мріяв сам Куприн і про яку генерал Аносов сказав, що “може
Любов, символом якої став цей простенький, непоказний на вид браслет, не підкоряється ніяким підвалинам суспільства. Вона може йти всупереч всім законам, створеним людьми. Жовтків – простий дрібний чиновник, а Віра Миколаївна – княгиня, і відстань між цими двома людьми, незважаючи на те що вони живуть в – одному місті, більше, ніж від землі до зірок
Жовтків розуміє, що в нього немає навіть одного шансу на мільйон, що на його любов коли-небудь відповідять, але це й не головне для нього. Він любить, навіть не сподіваючись на взаємність, розуміючи тільки, що ніщо на світі, включаючи смерть, не змусить його відмовитися від свого почуття, від своєї великої й безмірної любові: “…Ваш до смерті й після смерті покірний слуга”. Навіть розуміючи, як безнадійна його любов, Жовтків приймає своє почуття як Божий дарунок, як найбільше щастя, що було в нього в житті: “Я не винуватий, Віра Миколаївна, що Богу було завгодно послати мені, як величезне щастя, любов до Вас”. І він не проклинає долю, не нарікає на Бога, а йде з життя з великою любов’ю в серце, благословляючи свою кохану: “Так святиться ім’я Твоє!”
Куприн розглядає любов як глибоке морально-психологічне почуття. Він не визнає легенів влюбленностей і інших подібних простеньких відчувань. Вустами генерала Аносова він говорить, що любов не повинна бути ні легковажної, ні примітивної або, тим більше, грунтуватися на вигоді й користі. Любов повинна бути трагедією!
Найбільшою трагедією у світі! Ніякі розрахунки, компроміси не повинні її стосуватися. Але, на думку Куприна, не всі люди здатні на таку любов, а саме головне – не всі готові до такої любові
Дуже часто люди жертвують своїм почуттям заради грошей, зручностей, положення в суспільстві. Тому теперішня, велика любов, “яка повторюється тільки один раз у тисячу років”, доступна деяким людям. І саме про одному з таких вибраних Богом Куприн і написав свою знамениту повість