Іван Карпенко-Карий (справжнє ім’я – Іван Тобілевич) – це видатний драматург кінця XIX – початку XX століття, один із корифеїв українського театру. Він стояв біля витоків нової української драматургії. Найчастіше у своїх творах письменник звертався до соціальних проблем сучасної йому доби, описував тодішні економічні обставини та відносини, висловлюючи у підтексті своє ставлення до крутійства чи визиску.
Тему згубного впливу грошей, зароблених гнобленням інших людей, Карпенко-Карий розвинув у комедії “Хазяїн”.
Головний
При цьому сам Хазяїн ходить у старому залатаному халаті, якого давно пора пустити на ганчірки, і в кожусі, що вже “торохтить і сильно лоєм тхне”. Єдине, на що Пузир витрачає гроші,
Задля об’єктивності треба сказати, що мені імпонує хазяйновитість Пузиря: він знає, скільки у нього кіп хліба, скільки овець тощо. Тільки надто вже він труситься над кожною соломинкою свого добра, і через це таки переходить від економності до скупердяйства.
Мріють стати глитаями і бути схожими на свого господарями і Феноген та Ліхтаренко. При цьому вони так само, як і Пузир, вчаться не гребувати засобами. Кумедно, що “учитель” навіть і не здогадується, як його обкрадають помічники. Через цю необізнаність хазяїн звинувачує у крадіжці простого робітника Зозулю і звільняє його.
Його навіть не особливо мучить сумління, коли стає відомо, що той від безвиході наклав на себе руки. Хвилює питання: невже такі люди, як Пузир, справді не мають совісті, співчуття, милосердя?
Бажання зекономити кожну копійку стає для Пузиря фатальним. Смерть завжди трагічна. Проте комічним, навіть гротескним є те, що приводить хазяїна до смерті: бідолашний мільйонер гине, рятуючи від гусей копу жита, з якої ті вже встигли дещицю поскубти.
Гуси Рим врятували, а Терентія Пузиря зі світу звели…
Ніяк не скажеш, щоб цьому антигероєві можна було позаздрити: не було його життя ні повним, ні щасливим, ні гідним наслідування. Воно було отруєне пристрастю до збагачення і, попри силу-силенну грошей, доволі жалюгідне і безрадісне. Знаючи, що скоро помре, Пузир так і не погодився на операцію, оскільки категорично не хотів платити.
Виходить, що навіть власне життя не становило для нього цінності на фоні інших благ, значно привабливіших…
Ця сатирична комедія є актуальною і в наш час. З великою художньою силою вона розкриває психологію “нових хазяїв”, а мораль її мудра і проста: людина не повинна жити тільки задля збагачення, вона ще й має подбати про світ – зовнішній і внутрішній, духовний.