Любов – велике й прекрасне почуття. Про нього написана безліч книг. Але однаково воно залишається для кожного невідом, незвіданим, кожний відкриває його для себе по-своєму. Тимко, наприклад, відкрив для себе красу навколишнього світу, побачив, якими прекрасними можуть бути звичайні луги, проста квіточка й навіть назва його, наприклад, незвісточка, ромашка. А головне – хлопчик відчув у собі незвичайну силу, міць, достоїнство.
Напевно, це і є найвище щастя – знати, що є рідна душа, що “є для кого жити на світі”.
Любов Окриляє людини,
Як живе людина, який його духовний мир, як він ставиться до більших досягнень свого народу, до скарбів народної культури, з якими духовними надбаннями йде він у завтрашній день – ці життєві питання завжди хвилювали
Його бессмертность – у наступності поколінь. Мудрість віків, багатство народної душі зберігаються в пам’яті нашої. Повага, шанування старших поколінь – закон життя. Говорять, сьогодні лежить на дорозі минулого в Майбутнє. І тому я вважаю, люди не мають прав забувати свою історію, сходити зі шляхів розвитку свого народу, щоб не робити зайвих життєвих помилок
Життя не коштує на місці. Вона вже вступає в третє тисячоріччя, вона змінюється, обновляється, народжуються нові покоління людей, але пам’ять буде завжди тією категорією, який буде визначати самоцінність людини. Людина повинен пам’ятати тих, хто дав йому життя, оберігати могили наших предків, тому що це наші джерела, це наша духовність
(2 votes, average: 4.50 out of 5)