Моє ставлення до вчинку Альманзора (за баладою А. Міцкевича “Альпухара”)

Історія знає чимало прикладів героїчних битв. І через століття вони привертали мильну увагу вчених, поетів, письменників, живописців. Ось і події далекого VІ і століття не залишили байдужими видатного польського поета Адама Міцкевича. У його поемі “Конрад Валленрод” є пісня, що присвячена події XVІ століття битві при Альпухарі. У цій мальовничій місцевості Іспанії, серед прекрасних і над якими гордо ширяють орли, зав’язалася жорстка битва.

Билися представники волелюбного мавританського народу зі своїми іспанськими гнобителями.

Бій нерівний. Перевага була на боці іспанців, а ось силі духу маврів могли би позаздрити і переможці. Треба сказати, що перемогу іспанці здобули нелегко, а тому, що бойовими діями маврів керував воістину великий воїн Альманзор.

Проте і безстрашному і сильному духом Альманзору довелося пізнати гіркоті різки. А далі відбувається щось незрозуміле. Як можна оцінити наступні дії ватажка? Ось як описує їх А. Міцкевич:

Сам Альманзор… Втік од страшної погоні.

Виходить, що не такий вже й безстрашний король мусульманський? Ганебна втеча. Як таке може поєднуватися?

Наступні події пояснюють це була не ганебна втеча,

а частина хитромудрого плану Альманзора. Адже він був мусульманським королем, і йому не личило рятуватися боязкою втечею. Він рішив по-своєму покарати іспанців, які вже бенкетували:

Бенкет між трупів почався в іспанців на альпухарських руїнах. Здобич полють, поділюють бранців, п’ють, утопаючи в винах. А далі події розгортаються стрімко: Раптом надвірна сторожа доносить: Рицар, що ймення не знати, З панством найстаршим побачення просить, Пильне щось має сказати.

Це був Ачьманзор, король мусульманський. І знову його дії здаються нелогічними. Він звертається до іспанців:

“…Вашому буду молитися Богу, Вірити вашим пророкам…”

Ці слова наче ще більше підносять перемогу іспанців. Мавританців злом, не тільки фізично, а й духовно. Вождь його обіймає, наче брата, “інші вітай друга немовби стрічали”. А далі Альманзор робить зізнання іспанцям, з якого стає зрозумілим, нащо мусульманському королю знадобилися ці міцні обійми з іспанським ватажком!

Що вкладено у цей, на перший погляд, братній поцілунок. Саме через ці обійми, поцілунки Альманзор заразив іспанців чумою, яка лютувала у цих краях. Про перед очима іспанців Атьманзор помирає від страшної хвороби.

А що ж переможці?

Жоден не вийшов із гір Альпухари всіх моровиця скосила.

Адам Міцкевич оспівує не тільки сміливість короля маврів, а й спритшс розум. Так, маври програли бій, але вони не зазнали поразки – так не можна жати, адже іспанцям у горах Альпухари вижити не вдалося. Згадуючи їхнє товариство після бою, так і пригадуєш відомі слова: бенкет під час чуми.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Моє ставлення до вчинку Альманзора (за баладою А. Міцкевича “Альпухара”)