Моє сприйняття поезії О. Пушкіна
З раннього дитинства ми вслухувалися в чарівні звуки поем і казок великого російського поета. Це підготовляє, вважаю, до сприйняття поезії О. Пушкіна, що призначена не дітям, а дорослим. З лірики Пушкіна мені найбільш близькі ті його вірші, у яких говориться про такі святі для кожної людини почуття, як дружба і любов.
Ліцеїсти, однокласники майбутнього поета, залишили нам у спадщину зразок дивовижного дружнього братства. Ми знаємо про це, бо багато ліцеїстів оспівували у віршах свою дружбу. Але, звичайно,
Дату 19 жовтня, день відкриття Ліцею, його випускники відзначали щороку. Не всі мали змогу 19 жовтня зібратися разом, але ліцеїсти знали, що кожен у цей день згадує своїх друзів.
Пушкін присвятив ліцейській річниці не один вірш. У кращому з них поет тужить, що в цей день він один у “пустій келії” (Пушкін був у цей час у Михайлівському). Але він знає, що друзі, які зібралися на берегах Неви, пам’ятають про нього. І він пам’ятає про усіх.
З особливим теплом Пушкін згадує друзів, що відвідали опального поета. Це були Пущин, Горчаков і Дельвіг. Є у вірші рядки, які знають всі,
Куда бы нас ни бросила судьбина,
И счастие куда б ни привело,
Все те же мы: нам целый мир чужбина;
Отечество нам – Царское Село.
Урочисті рядки на честь Ліцею межують зі смутними роздумами: “Кому з нас на старість у день Ліцею тріумфувати доведеться самому?” Але поет вірить: 19 жовтня останній з ліцеїстів “згадає нас і дні з’єднань!” Ось це справжня чоловіча дружба!
У дитячих казках О. Пушкіна любов завжди була щасливою, закохані з’єднувалися, подолавши багато перешкод. У ліричних віршах поета про любов – уся гама почуттів: від “Печаль моя светла, печаль моя полна тобою… ” до “Да здравствуют нежные девы и юные жены, любившие нас!” Два полюси начебто в пушкінської любові: сумний і нестримно веселий.
Є в мене найулюбленіший вірш. Він про нерозділене, безнадійне кохання і про великодушність людини, яка кохає і не тривожитиме більше кохану своєю любов’ю:
Я вас любил так искренно, так нежно,
Как дай вам Бог любимой быть другим…
Найвідомішим віршем Пушкіна про любов став присвячений А. Керн “Я помню чудное мгновенье… ” За шість років, що минули між двома зустрічами, поет забув і “голос ніжний”, і “небесні риси”. Але душа пробудилася, і нова зустріч знову сприймається “як скороминуще видіння”, а сама Анна Керн – “як геній чистої краси”. Жага любові і всі бажання поета справдилися, коли Творець подарував йому Наталі. “Моя мадонна, чистейшей прелести чистейший образец”, – вище і чистіше такого освідчення в коханні не відшукати у поезії.
Таке свято, як День закоханих, є. Це 14 лютого – день Святого Валентина, заступника всіх закоханих. А от Дня друзів немає, і якщо його визначати, то кращої дати, ніж 19 жовтня, немає. Думаю, що колись це здійсниться.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)