Це прекрасна традиція – вести родовідне дерево. Це традиція, що жива у твоїй сім’ї, а не застигла Історія в підручниках або монографіях. До того ж цю традицію не обов’язково дотримувати в класичному стилі із зображенням мальовничих портретів предків, цієї традиції можна надати інший вигляд, але, на мою думку, таке дерево повинне бути в кожній сім’ї
Можна, наприклад, зробити схематичне дерево на одному аркуші, а на наступний розмістити, крім оповідань про знаменитих предків, ще й архівних матеріалах: фотокартки, деякі старі довідки,
Ми із братом охоче
Як часто ми недооцінюємо роль слова в житті людини! А воно може й допомогти людині, але може й поставити на коліна, нанеся неймовірний біль, часом і знищитися
И, на жаль, ми часто зневажаємо словом. Приходячи в гості до своїх друзів, ми – є втіленням увічливості (щоб не дай боже чужі люди “щось” не подумали). А будинку ми починаємо розмовляти по-іншому: простіше, грубіше, нечемно.
Ми не завжди припускаємо нанести біль, а просто хочеться скоріше вирішити якесь питання, і тоді для чого прибігати до довгих розмов? Згодом я зрозумів, що неповага до слів приводить до особистої неповаги
И ще я помітив, що серед моїх ровесників є проблема вживання позитивних слів у спілкуванні між собою. Частіше можна почути “дурень”, “телепень”, “недоумок” (а те й ще крутіше), чим “друг”, “приятель” або ще щось на зразок цього
Недооцінка слів у спілкуванні відбувається обопільно, у першу чергу з боку батьків, але також і дітей (вони не мають приклада для наслідування). Я б навіть сказав, що сьогодні це – проблема суспільства, про яку потрібно говорити, а також учити культурі спілкування в школі, вести про це розмови на радіо й телебаченні. Цього не вистачає не тільки школярам, але навіть дорослим людям. А так хочеться бачити поруч різні всміхнені особи людей, які вміють спілкуватися на високу, гідному людину мові
(1 votes, average: 5.00 out of 5)