“Без сім’ї немає щастя на землі”, – твердить народне українське прислів’я. Напевно, кожен із нас усвідомлює, який глибокий зміст закладено в цьому простому, на перший погляд, вислові. Ми не уявляємо свого життя без рідних людей, які завжди готові зігріти нас теплом і ласкою, любов’ю, бажанням допомогти й розрадити.
Материна ніжна турбота, батькова вимогливість і сила, братова підтримка, бабусина доброта… Хіба може бути щасливою людина без усього цього? Яких би життєвих перипетіи не зазнавала людина, які б перешкоди не долала,
Українці завжди дуже високо цінували сімейний затишок, сімейні цінності й традиції. Культ батька-матері й щасливої родини, де панує злагода, властивий нашій народній педагогіці споконвіку, бо лише сім’я може захистити людину в такому непередбачуваному й жорстокому світі.
Чим же захищає сім’я, чим вона сильна? Передусім любов’ю. Лише найближчі, найрідніші люди – батько й мати, брати й сестри, дідусь і бабуся – завжди доброзичливі, ласкаві й чуйні, що б ти не вчинив і як би не завинив.
У
Згадаймо, наприклад, родину Сірків з роману І. Багряного “Тигролови”, яку, на мою думку, можна назвати ідеальною. Тут панують мир і злагода, розуміння, взаємоповага і взаємодопомога. Наталка і Грицько завжди впевнені в тому, що вдома на них чекає материна ніжність і батькова підтримка, а батьки, у свою чергу, кохаються у глибокій повазі й щирій турботі своїх дітей.
А от у Чіпки з роману Панаса Мирного “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” такої сім’ї, на жаль, не було. Можливо, саме через те, що не було в нього ані належного батькового виховання, ані ласкавих материних рук, він і зійшов на кривий шлях. Лише бабуся дарувала хлопчику сімейне тепло, якого йому так не вистачало, та й вона померла… Прикро, але як багато в нашому суспільстві дітей, позбавлених сімейного щастя!
Мені здається, саме ті, хто в дитинстві не мав батьківської турботи й опіки, виростають жорстокими людьми.
Дуже часто ми чуємо твердження, що сім’я – це основа “суспільства. І хоч ці слова такі звичні, вони, проте, не нтрачають своєї актуальності й глибокого змісту. “З родини йде життя людини” – у цьому прислів’ї сконденсовано моральні й етичні принципи, за якими віками формувався моральний кодекс українців. Саме в сім’ї, де панує любов і взаємоповага, де належна увага приділяється вихованню національної свідомості, високої моралі. пості, почуття справедливості й людяності, виростає гідний громадянин своєї країни, який виплекані в родині ідеали несе н суспільство та свою майбутню сім’ю.
Рекомендована література:
Гуцало Євген, Сім’я дикої качки. Драч Іван. Балада роду. Нечуй-Левицький Іван.
Кайдашева сім’я. Свидницький Анатолій. Люборацькі. Шевченко Тарас. І мертвим, і живим, і ненарождоиним землякам
(2 votes, average: 4.50 out of 5)