Тим, кому важко самому складати твір, радимо звернути увагу на слова, які допоможуть це зробити. Для називання теми можна використати такі слова: твір (роман, оповідання, повість, новела, поезія, поема, цикл поезій, збірка), автор (письменник, поет, прозаїк, драматург), присвячений темі (розкриває тему, торкається теми, розповідає про…, є розповіддю про…, є оглядом, є аналізом, є узагальненням). Для з’ясування ідеї (основної думки, проблеми) можна використати один із можливих варіантів: автор розглядає (ставить, розкриває, висвітлює, порушує,
Якщо йдеться про композицію художнього твору, можна вибрати одне з таких словосполучень: твір складається з кількох частин (побудований, починається, розгортається, змінюється, завершується, подається). Для викладення авторської позиції, ставлення, оцінок можна вибирати якісь із виразів: автор вважає (переконує, обгрунтовує, відстоює (погляд, ідею, думку), дотримується точки зору (погляду), стверджує, підтверджує, заперечує, переконливо доводить, сумнівається, вагається, схвалює, зневажає, передбачає, міркує, критикує,
Для зв’язку з попередніми частинами доцільно вживати такі вирази: як уже зазначаюся (як було сказано вище, враховано, взято до уваги), попередній (останній, наступний (розділ)), проаналізований (досліджений, описаний (матеріал)), згаданий (зазначений, викладений, знайдений, відзначений, наведений (вислів)). У заключній частині (висновках) важко обійтися без висловів на зразок: отже (таким чином, одне слово, із цього випливає), точніше кажучи (інакше кажучи, це означає), аналіз показує (аналіз підтверджує), на завершення (на закінчення можна сказати, можна підсумувати, слід підкреслити), висновок можна зробити такий…
Отже, основними вимогами до твору є:
Логічна послідовність і зв’язність думок; емоційність і лексико-стилістична виразність; точність формування і формулювання думки, намагання зробити її найяскравішою, найточнішою; орфографічна та пунктуаційна грамотність, охайність і технічна досконалість в оформленні.
Пам’ятайте, що для успішного написання твору необхідно:
1) добре усвідомити тему, дібрати матеріал до неї; 2) докладно продумати і скласти план твору; 3) писати тільки про те, що сам зрозумів, у чому переконаний; 4) уміти відрізняти головне від другорядного, відкидати все зайве; 5) уникати загальних фраз, які ні про що не говорять; 6) дотримуватись послідовності у викладенні думок; 7) стежити за мовою: не вживати слів-паразитів, вульгаризмів і діалектизмів;
ЧИ ПОТРІБНО СКЛАДАТИ ПЛАН? Під час написання твору (контрольного чи екзаменаційного) план (як епіграф) не вимагають. Але в основі будь-якої свідомої діяльності людини ле жить план: з чого почати? що далі робити? до чого це приведе? Отже, на чернетці варто скласти план: про що, в якій послідовності викладатимуться думки. План має бути такий, щоб за ним було ясно не лише те, про що написано твір але й те, яка основна думка твору, як доводиться справедливість цієї думки якого висновку доходить автор твору.
План може бути простий, складний, цитатний, змішаний. Схема-модел плану може мати такий вигляд:
Ü План ü Вступ ü 1 ü 2 ü 3. ü Основна частина. ü 1 ü а) ü б) ü ІІІ. ü а) ü б) ü 3. ü 4 ü Висновок, ü 1 ü 2
В ідеалі, якщо план добре складено, на кожний пункт (підпункт) припадає від двох до п’яти речень. План стане ніби конспектом майбутньої роботи. Використання епіграфа додасть вашому твору ідейної завершеності та естетичної цільності.
Епіграфом можуть бути слова, що належать автору, якому присвячено твір, або вислови інших письменників чи поетів, громадських діячів, вчених, філософів, а також прислів’я чи інші форми народної мудрості. У книзі після творів ви знайдете невеличку збірку висловів, що слугуватимуть вам за епіграфи.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)