Недавно мене вразив один випадок. Я розмовляв зі своїм другом біля дверей його квартири, а в цей час до дверей навпроти підійшов чоловік похилого віку, мовчачи й відчинив і так само мовчачи, начебто не зауважуючи нас, зайшов у свою квартиру. “Це хто?” – здивовано запитав я. Той байдуже відмахнувся: “Напевно, сусід”. Я навіть не знав, що говорити, тому що такі відносини сусідів здалися мені дивними. Навіть те, що мій друг живе в цьому будинку, як з’ясувалося, зовсім недавно, не могло виправдати цієї ситуації
Адже споконвічно на
Хто, як не вони, розділять із вами щастя, застережуть від небезпеки? І горі, і радість – усе ділиться “по-соседски”.
И щоб такого досягти, треба не жалувати для людей доброти своєї душі. Це – головна порука щасливого сусідства. От що, скажіть, перешкодило моєму другові привітатися з тим літнім чоловіком? “Я
А може, саме із цього вітання й почнуться дружні відносини? Це вже потім буде: і допомога, коли ти пропонуєш свої сили, і турбота про хвору сусідку – бабусі, і запропонована цікава книжка… Тому що ти зрозумієш, що сусіди – це набагато більше, ніж люди, що живуть поруч. Це – частина твого життя
И ти не дозволиш ні собі, ні друзям смітити в під’їзді, розмальовувати його стіни. Не трахнеш дверима під’їзду перед особою сусіда, не будеш примушувати всіх годинниками слухати твої улюблені мелодії, що звучать на повну силу
Тому що назустріч тобі щодня посміхаються дорогі, хоча й нерідні, ока. І ти, теж посміхнувшись їм, промовиш:
– Добрий Вам день!
(1 votes, average: 5.00 out of 5)