Вона була дуже гарна дівчинка. У неї було багато іграшок. Але вона поводилася з ними зовсім не так, як деякі інші діти. Іграшки в неї були завжди цілі, не поламані й не розкидані по всій кімнаті. Усе було добре складене у Валинім куточку.
Лялька сиділа на маленькому стільчику або лежала в ліжечку. Кубики були складені гарною пірамідкою. Ковзан теж стояв вуголке.
Ще у Вали було кошеня. Він був риженький, пухнатий, ласкавий, і всі думали, що він дуже гарний. А насправді це був страшний пустун і розбійник. Як тільки Валячи піде в дитячий садок,
Кубики гримотіли додолу й розліталися по всій підлозі. Ковзан падав на бік і не міг устати, як би він не намагався. Лялька вилітала зі свого ліжечка, і кошеня тягало її по підлозі скрізь, де захоче… Один раз принесли Валу нову іграшку. Це був такий собі смішний дерев’яний бичок.
У нього була більша оката голова, товсті ніжки й хвостик. І коли його ставили на нахилену дошку, бичок відразу ж рухався з місця. Переставляючи дерев’яні ніжки, ішов собі вниз по дошці й по підлозі. Ще й похитувався зі сторони убік і махав коротеньким хвостиком:
–
Ранком, коли Валячи пішла в садок, кошеня по своїй поганій звичці знову заліз у кімнату. Недовго думаючи, він підскочив до бичка й злегка вдарив його своєю м’якою лапкою. І раптом, дерев’яний бичок рушив з місця й рушив униз по дошці просто назустріч розбійникові! Від несподіванки кошеня подалося назад. Такого ще не було!
Дотепер всі іграшки не вміли пересуватися, і з ними можна було робити все, що захочеш… Кошеня відскочило ще далі. Бичок ішов за ним.
Кошеня відскочило до самих дверей. Але бичок не зупинявся й хоробро йшов просто на ворога. Тоді кошеня зовсім перелякалося, розгубився, і кинувся тікати…
(1 votes, average: 5.00 out of 5)