Для сучасної урбанизированной молоді образ “життєвої стежки” іноді може здатися застарілим поетичним символом. І все-таки вона, напевно, існує, якби ми протягом життя не користувалися послугами автомобілів, комп’ютерів, интернетовских мереж, зручними знайомствами й зв’язками. І все-таки цю єдину, неповторну життєву стежку повинні протоптувати самотужки, тому що це – наш шлях від юності до зрілості, від батьківської опіки в самостійне життя
Тому так важливо не помилитися, вибираючи свою стежку, щоб не вела вона нас надалі
Ми, діти НТР і інформаційного суспільства, не боїмося застарілих символів, не цураємося тропи свого
Я не ладу собі “повітряних замків”, але й не хочу життя буденної, одноманітної, пісної. Маю намір спробувати різні гострі відчуття, багато подорожувати, знайомити із цікавими людьми й самому бути очевидцем і учасником історичних подій. Мені чужо манірне скромничание на зразок: “Не кожному стати космонавтом, головне бути Людиною”. Для того й пишеться це слово із заголовної букви, щоб Людина відчула себе переможцем, підкорювачем життєвих вершин
Дуже необхідними уважаю такі людські якості, як цілеспрямованість, наполегливість, оптимізм. У досягненні мети важко обійтися без сталевої сили волі. Але, звичайно ж, боротися за визнання не можна, незважаючи на думки й почуття людей, які тебе оточують, не будуючи відносини з ними на засадах Добра й Любові. Успіху може домогтися тільки людин, що володіє особливим Божим дарунком чарівності, умінням подобатися людям не зовнішніми рисами, а щиросердечними якостями й згуртувати їх навколо себе. Хочу й учуся бути таким.
Вірю, що з такими ж людьми побудуємо щасливе майбутнє для себе й для Батьківщини!