Кажуть, що слова “Ми є. Були. І будем ми. Й Вітчизна наша з нами” вибиті на надгробку Івана Багряного. Несхитною вірою в незнищенність життя, любов’ю до України були наповнені всі твори письменника.
Як і багато хто з письменників, Іван Багряний починав свою творчість поезією. У 1926 році він написав поему “Бумеранг”. Не знаю, хто ще так щиро, залю-блено говорив про Україну, як це зробив Багряний у своїй поемі:
Лице в зеніт. Коса в цвітінь.
Рожеві руки в моря синь.
Заквітчана, усміхнена
І мрійна над усіх вона.
Пливе
Не’дин там кораблі спалив.
Не’дин там пальці посмалив.
Україна для поета “земля титанів – “нетитанів”, земля веселих кобзарів”. Вона мала багато співців, але ніколи не мала і не потребувала своїх царів; вона не мала свого імені в світі, її доля була їй мачухою, але народжуються і виростають її діти, і пливе рона із давно забутої пори в майбутнє, щоб розпочати “все з початку”.
Багато горя і нещасть пережила Україна.
Вже не бряжчать мечі, як здавна,
В лискучім сон’яшнім пилу.
В Путивлі-граді на валу
Давно не плаче Ярославна.
Пил, порох як перламутр укривають “плацдарм бойовиськ”. Не скоро тут знову забряжчать мечі, може, цього й зовсім ніколи не буде. Цей “край – дитина. І зветься край той Україна”.
Але наймирніший у всьому світі край знову стає ареною бойовиська.
Лежить Гуляй-поле в крові і сльозах,
Потоптане, смертю розоране,
В бомбових кратерах і черепах,
В гільзах,
В ожугах,
В м’язах,
В трісках…
І навіть не крячуть ворони –
Жахаються круки, минають здаля, –
Шкіриться жаско, смердить земля.
Поет знаходить безліч слів, щоб передати жахливий стан рідної землі, яка лежить спалена і поруйнована.
“Перед ким, перед чим завинила єси?” – розпачливо звучать слова, але “мовчить Гуляй-поле, мовчить Гуляй-поле”.
Першим великим прозовим твором Івана Багряного був роман “Тигролови”.
Мчить на Далекий Схід страшний потяг, вщерть наповнений в’язнями, які не мають ні перед людьми, ні перед державою жодної вини. З вагона прямо на ходу вистрибує молодий в’язень Григорій Многогрішний і потрапляє на розкішний острівець у тайзі, де вже багато років живуть українці. Вони зберегли свою мову, культуру, селам дали українські назви. Тут, у дикій тайзі, тоталітарна система не може понівечити душі вільних українців.
Вони створили свій світ, наповнений чистотою і гармонією.
Кожен твір Івана Багряного – це гімн Україні; бажання бачити її вільною від усяких зайд, а народ щасливим домінує в творчості митця.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)