Мені зоря сіяла нині вранці – ВАСИЛЬ СТУС Скорочено

Мені зоря сіяла нині вранці, устромлена в вікно. І благодать –

Така ясна лягла мені на душу сумирену, що я збагнув нарешті: ота зоря – то тільки скалок болю, що вічністю протятий, мов огнем. Ота зоря – вістунка твого шляху, хреста і долі, ніби вічна мати,

Вивищена до неба (од землі на відстань справедливості), прощає тобі хвилину розпачу, дає наснагу віри, що далекий всесвіт почув твій тьмяний клич, але озвався прихованим бажанням співчуття

Та іскрою високої незгоди: бо жити – то не є долання меж, а навикання і само собою – наповнення. Лиш мати – вміє жити, аби світитися, немов зоря.

Коментар

Багато болю й страждань випало на долю поета. А найперше – за ту незгасаючу, безкомпромісну любов до своєї батьківщини, до рідної мови, за обстоювання справедливості й людських прав. Тому й зоря йому – “скалок болю”.

Він свідомий того, що судилося йому в житті нести тяжкий хрест, тому прагне набратися сили й снаги, щоб виконати своє призначення.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Мені зоря сіяла нині вранці – ВАСИЛЬ СТУС Скорочено