Посоловів од співу сад – ВАСИЛЬ СТУС Скорочено

Посоловів од співу сад, од солов’їв, і од надсад, і од самотньої свічі, і од жалких зірок вночі.

У небі місяць горовий скидається, як пульс живий. Ущухлим світлом сяють вишні опонічні. Допіру лив високий дощ і всі невтішні мої передуми будив. Я двері прочинив з веранди,

Де кострубатий вертоград, собі не в силі дати лад, пильнує перший сон троянди. Свіча затріпотіла – й світло, мов голуба, пустила в лет, і вірш твій вирвався без титла, і дух твій вирвався з тенет,

Бо надто кругле небо краю і кругла саду ліпота, бо мати дивиться свята, я в ній смеркаю і світаю.

Коментар Солов’їна ніч. Поетові не спиться. Дощ розбудив його думи-“передуми”.

Душа переповнена поезією, і виривається вірш про найближче й найдорожче.

Вірш В. Стуса витончений, з незвичайними порівняннями та метафорами, складним підтекстом і звукописом (алітерацією та асонансом).


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Посоловів од співу сад – ВАСИЛЬ СТУС Скорочено