Кам’яний пітон Каа не любив, коли хтось бачив, як він змінює шкіру. В такі дні він ховався від мешканців Джунглів. Так, нелегко великому пітону змінити шкіру. У подібній ситуації ніби опинився і сам Мауглі.
Тільки йому належало змінити не убрання, а спосіб життя. На Мауглі чекало повернення до Людей. “Людина врешті-решт повертається до Людини, навіть коли Джунглі її не виганяють”, – сказав Каа. А Балу додав: “…Іди своїм власним слідом, роби собі лігво зі створіннями своєї крові, зграї і племені…” Ніхто не виганяв Мауглі
Прощання було зворушливе. Зорі згасли, настав світанок, ніби звичайний лісовий світанок, але надзвичайний для тих, хто проводжав Мауглі: постарілої пантери Багіри, ведмедя Балу, що став захекуватися, кам’яного пітона Каа. Багіра, щоб стримати сльози, побігла геть з місця прощання, але наостанок крикнула двічі: “Пам’ятай, Багіра любила тебе!” Плакав і Мауглі, навіть не плакав, а ридав, “притиснувшись головою до грудей сліпого ведмедя і обнявши рукою його шию”.
Мауглі повертався до людей. Одного разу він вже долав цей шлях. Це трапилося після
Він був голодний. До нього вийшов чоловік, і хлопець знаками показав, що хоче їсти. А потім вийшла жінка. В той час біля Мауглі уже зібралась ціла юрба. Жінка, пильно вдивившись в обличчя Мауглі, врешті-решт промовила: “Очі в нього точнісінько такі, як в мого хлопчика”.
Вона мала на увазі свого сина, якого багато років тому викрав Шер-Хан. Трохи згодом вона зрозуміла, що перед нею був саме їх син. Оселившись у них в хаті, він три місяці нікуди не виходив, вивчав побут, життя людей, його дивував одяг, гроші – він відкривав для себе світ Людського спілкування.
Але Мауглі повернувся у Джунглі. Він виконав свою клятву, яку дав Зграї: він розправився з Шер-Ханом і на доказ перемоги приніс шкуру тигра. “Людська Зграя і Вовча Зграя прогнали мене, – сказав Мауглі. – Тепер я полюватиму в Джунглях сам”. Мауглі врятував Мессуа та її чоловіка. Ті пішли, а Мауглі наказав Матері Вовчиці, щоб йшла за ними, сповіщала Джунглям, що цих двох не можна чіпати.
Минуло багато часу відтоді, як Мауглі врятував мати і її чоловіка. Багато було і радісних, і сумних подій у житті і матері, і самого хлопця. Але, як сказав Балу, голос крові пересилить усе, і рано чи пізно доведеться-таки Мауглі жити серед подібних собі.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)