Літургійна поезія – лірика, розрахована на ритуальне вживання в межах християнської громади (в цьому вбачається відмінність Л. п. від християнської поезії взагалі). до даного жанру, невіддільного від музичного супроводу, належать гімн “Споконвіку було Слово… “, пісня Мойсея (Вихід 15.1-19; Повторення Закону 32.1-43), “Пісня над піснями” та інші твори, що складають церковну гімнографію. Л. п. підпорядкована жорстким канонічним нормативам біблійної словесності (гностичні гімни Бардесана, написані у ІІ-ІІІ ст., согіати Єфрема Сирина, створені
Л. п. (під впливом арабської лірики, добре знаної у середовищі вагантів та трубадурів) поступово ушляхетнюється, дарма що пізніше, у XVI ст., католицька церква від більшості творів такого гатунку відмовилась (утримано близько 120-ти). Києво-руські переклади відтворювали стиль, ритміку, інтонацію Л. п. грецького зразка, але не ізосилабізму
Особливого розквіту Л. п. набула в Україні в період бароко (див.: Канти). Інтерпретація Л. п. наявна у творчості Григорія Сковороди, Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки, П. Тичини, Б. Кравціва та ін.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)