Літературний вплив – явище в літературному процесі, суть якого полягає в переході естетичної інформації від одного письменника (течії, напряму) до іншого; одна з форм літературної взаємодії, міжнаціональних літературних зв’язків. Л. в. – результат творчих контактів, які характеризуються різним ступенем активності літературних джерел і тих, що їх приймають. Безпосередні чи опосередковані зв’язки між письменниками зумовлюють наявність у їхніх творах спільних чи подібних елементів (мотивів, ідей, персонажів, прийомів, носіїв стилю).
Одначе
Так відбувається художня рецепція. У науковій компаративістиці вивчається спочатку загальна суспільно-естетична ситуація, в якій здійснюється літературна взаємодія, і тільки докладне обстеження компонентів взаємодії, врахування ступеня розвитку національних літератур, специфіки творчості письменників, естетичних потреб і культурних спроможностей читацьких груп дає підставу констатувати наявність Л. в. чи свідомого наслідування, запозичення художньо досконалих зразків творчості. Перебільшення ролі Л. в. чи потрактування будь-якої подібності в творчості різних митців, національних літератур як Л. в. іронічно називають “впливологією”.
Зразки науково коректного використання терміну “Л. в.”, застосування історико-порівняльного і типологічного методів, з допомогою яких встановлюються Л. в., знаходимо в “Історії української літератури” Д. Чижевського. Так, окреслюючи значення українського романтизму, він пише: “Вплив романтики на пізнішу українську літературу значний: те, що романтика дала українській літературі найбільшого поета нового часу, значною мірою спричинилося до надзвичайної сталості романтичного впливу… Впливи романтики – почасти формальні, почасти тематичні”.
Без наукового дослідження Л. в. неможливо вивчати ні літературну спадкоємність, діалектику традицій і новаторства, ні оновлення традицій, руйнування стереотипів, ні тим паче художній прогрес.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)