Література “потоку свідомості” – література, в якій відтворюється безпосередній плин духовного життя людини як калейдоскопу відчуттів, уявлень, переживань, роздумів, вражень, викликаних сприйнятим довкіллям і відчуттям внутрішнього стану людини, одна з форм психологізму літератури, яка склалася наприкінці XIX – на початку XX ст. Термін “П. с.” запровадив американський психолог У. джеймс. У літературу і літературознавство перенесено для характеристики такого різновиду внутрішнього мовлення у формі внутрішнього монологу, який
Засновниками цієї школи вважаються дж. джойс і М. Пруст. Найпоказовішим твором, який репрезентує Л.”п. с.” є роман “Улліс” (1922) дж. джойса.
В сучасній українській літературі маємо різні прояви Л.”п. с.” – від дотримання синтаксичних норм, впорядкованості пунктуацією і гри шрифтами у П. Загребельного (роман “добрий диявол”) до чергування окремих словосполучень (синтагм), які