“Лиш боротись значить жити…” (За поезією Франка)

Громадянська поезія митця – це застигла стихія, буря, вир життя того часу. Читаючи збірки “З вершин і низин”, “Мій Ізмарагд”, “З днів журби”, ми відчуваємо, як поступово ця стихія оживає, підхоплює і заносить нас у саме вогнище подій позаминулого століття.

Ліричний герой цих збірок мас активну, життєствердну позицію, він оптиміст:

Я буду жити, бо я хочу жити!

Не щадячи ні трудів, ані поту…

(“Я буду жити…”)

Це народний герой, його коріння з казок і легенд, з мрій українського народу. За народними уявленнями,

силу, стійкість, непереможність людині дає її рідна земля. Так само вважає і поет:

Земле, моя всеплодющая мати,

Сили, що в твоїй живе глибині.

Краплю, щоб в бою сильніше стояти,

Дай і мені!

(“Земле, моя всеплодющая мати”)

Для Івана Франка життя має бути сповненим високого змісту, він відкидає пасивність, збайдужіння до всього: “Не дай заснуть в постелі без участі… Не дай живому в домовину кластися…” Проголошення саме такої життєвої позиції знайдемо у творчості багатьох українських митців.

Не дай спати ходячому.

Серцем замирати

І гнилою колодою світу валятись, –

писав

Тарас Шевченко у вірші “Минають дні, минають ночі”. Схожі рядки знаходимо й у Павла Грабовського:

Уперед, хто не хоче конати,

Статись трупом гнилим живучи!

(“Уперед”)

Справді, ліричний герой Івана Франка відчуває, що в нього “кров кипить і нутро все в огні. – Навколо ж мур і неволя бліда!” Він ЧУЄ В собі величезну, могутню силу:

Проти рожна перти,

Проти хвиль плисти,

Сміло аж до смерті

Хрест важкий нести.

(“Semper idem”)

Він бачить, що його народ, мов раб покірний, змірившись з недолею, догоджає кату. Іван Франко спонукає свого героя розбудити цю приховану силу – ось його головне завдання:

Словом сильним, мов трубою,

Міліони зве с собою…

(“Гімн”)

Образ духу сміливо несе між “народ похилий вольності слова!” Його мета – не лише збудити, розбурхати, а й порадити, навчити.

Учись, щоб був ти сильним мужем,

Як засвітає день новий!

(“Гринь Турчин”)

Вражають Франкова вірність, відданість своєму народові. Він висловлює віру в його майбутнє звільнення:

Та прийде час, і ти огнистим видом

Засяєш у народів вольних колі…

(“Мойсей”)

Ліричний герой громадянської лірики Івана Франка – це безмежна енергія, що, втілившись у віршах, віддає себе народові.

Наче заповіт наступним поколінням, звучать слова поезії Івана Франка: “Лиш боротись значить жити…”

.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.50 out of 5)

“Лиш боротись значить жити…” (За поезією Франка)