Громадянська поезія митця – це застигла стихія, буря, вир життя того часу. Читаючи збірки “З вершин і низин”, “Мій Ізмарагд”, “З днів журби”, ми відчуваємо, як поступово ця стихія оживає, підхоплює і заносить нас у саме вогнище подій позаминулого століття.
Ліричний герой цих збірок мас активну, життєствердну позицію, він оптиміст:
Я буду жити, бо я хочу жити!
Не щадячи ні трудів, ані поту…
(“Я буду жити…”)
Це народний герой, його коріння з казок і легенд, з мрій українського народу. За народними уявленнями,
Земле, моя всеплодющая мати,
Сили, що в твоїй живе глибині.
Краплю, щоб в бою сильніше стояти,
Дай і мені!
(“Земле, моя всеплодющая мати”)
Для Івана Франка життя має бути сповненим високого змісту, він відкидає пасивність, збайдужіння до всього: “Не дай заснуть в постелі без участі… Не дай живому в домовину кластися…” Проголошення саме такої життєвої позиції знайдемо у творчості багатьох українських митців.
Не дай спати ходячому.
Серцем замирати
І гнилою колодою світу валятись, –
писав
Уперед, хто не хоче конати,
Статись трупом гнилим живучи!
(“Уперед”)
Справді, ліричний герой Івана Франка відчуває, що в нього “кров кипить і нутро все в огні. – Навколо ж мур і неволя бліда!” Він ЧУЄ В собі величезну, могутню силу:
Проти рожна перти,
Проти хвиль плисти,
Сміло аж до смерті
Хрест важкий нести.
(“Semper idem”)
Він бачить, що його народ, мов раб покірний, змірившись з недолею, догоджає кату. Іван Франко спонукає свого героя розбудити цю приховану силу – ось його головне завдання:
Словом сильним, мов трубою,
Міліони зве с собою…
(“Гімн”)
Образ духу сміливо несе між “народ похилий вольності слова!” Його мета – не лише збудити, розбурхати, а й порадити, навчити.
Учись, щоб був ти сильним мужем,
Як засвітає день новий!
(“Гринь Турчин”)
Вражають Франкова вірність, відданість своєму народові. Він висловлює віру в його майбутнє звільнення:
Та прийде час, і ти огнистим видом
Засяєш у народів вольних колі…
(“Мойсей”)
Ліричний герой громадянської лірики Івана Франка – це безмежна енергія, що, втілившись у віршах, віддає себе народові.
Наче заповіт наступним поколінням, звучать слова поезії Івана Франка: “Лиш боротись значить жити…”
.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)