Ліна Костенко
(Нар. 1930р.)
Поет-шістдесятник
“цитадель духу” української літератури
Народилася 19 березня 1930р. в м. Ржищеві під Києвом в учительській родині.
Батька переслідували КДБ та перед війною кинули в табір.
У 1936р. родина перебралася до Києва.
Ще школяркою почала відвідувати літературну студію при журналі “Дніпро”. У 1946р. були опубліковані її перші вірші.
Провчившись деякий час у Київському педагогічному інституті, у 1952р. стає студенткою Московського літературного інституту.
Незабаром виходять
Стала однією з найактивніших учасниць шістедяситників.
Збірку “Зоряний інтеграл” заборонили цензурою. Однак письменницю не арештували.
Вона продовжувала писати і згодом, у 1977р, знову друкувалися твори.
Отримала Державну премію України ім. Шевченка, премію фундації Антоновичів, премія Франчески Петрарки та медаль Святого Володимира.
Стала лауреатом Міжнародної літературно-мистецької премії ім. Теліги, професором Києво-Могилянська академії.
У 90-х роках перестала брати участь у громадському житті, відмовилася від звання Героя України.
Лише в період “помаранчевої
Творчість:
– збірка “Проміння землі” (1957р.)
– збірка “Вітрила” (1958р.)
– збірка “Мандрівка серця” (1961р.)
– збірка “Зоряний інтеграл”
– збірка “Княжа гора”
– збірка “Над вічними берегами вічної ріки” (1977р.)
– роман “Маруся Чурай”
– збірка “Неповторність” (1980р.)
– збірка “Сад нетанучих скульптур” (1987р.)
– збірка “Вибране” (1989р.)
– роман “Записка українського самашедшого” (2011р.)
(2 votes, average: 3.50 out of 5)