Почалося все з ліцею. Для Пушкіна ліцей був не тільки джерелом дорогих спогадів, але й місцем на землі, що визначило його світогляд і переконання. Однієї із завдань викладачів ліцею було виховання в молодих людях почуття честі й громадянського обов’язку.
Ліцей дав Росії целую плеяду революціонерів і прекрасних поетів.
У ліцеї Пушкін уперше почав замислюватися про мету й зміст свого життя. Треба сказати, що, учачись у ліцеї, важко було не стати вольнолюбцем, тому що майже всі його педагоги були передовими людьми тодішнього суспільства.
Серед них – Пущин, Кюхельбекер, Дельвиг. Атмосфера в ліцеї була досить вільної, і поетичне братерство виростало гармонійно. Особливо напруженим творчим горінням відзначені петербурзькі дні поета.
У столиці Пушкін близько сходиться з декабристами М. Луніним, М. Орловым, И. Якуш-Киным. Тоді ж зміцнює дружба поета із Чаадаєвим. Але, симпатизуючи декабристам, Пушкін, дотримувався кілька інших поглядів. Як зараз прийнято говорити, Пушкін, незважаючи на все своє вільнодумство, залишався законослухняним громадянином.
По його розумінню, все повинне було відбуватися в законних границях.
* И рабство, занепале по манії пануючи,
* И над батьківщиною волі освіченої
* чи Зійде нарешті прекрасна зоря?
Як бачимо, поет уважав, що звільнення повинне виходити від верхів, а не від низів. Це цивілізовані форми впровадження суспільних і політичних воль без кровопролиття. Зараз важко сказати, хто був більше прав, але й Пушкін, і декабристи, і кожний прогресивно мисляча людина того часу зробили для Росії велика справа: наблизили її до цивілізованого миру. Після придушення повстання декабристів Пушкін не відрікається від своїх друзів і однодумців. Він підтримує зв’язок із засланцями.
Пише їм у Сибір листа з віршами. Підтримує їхній дух:
* Окови тяжкі впадуть,
* Темниці зваляться – і воля
* Вас прийме радісно у входу,
* И брати меч вам віддадуть.
Пушкін був вражений, довідавшись про страту п’ятьох декабристів. Малюнок шибениці став часто з’являтися в його чернетках. Поет явно не очікував від царя такого вчинку.
Видимо, з тої пори цар перестав бути для нього заборонної для критики фігурою. Він бажає краху самовладою:
* Товариш, вір: зійде вона,
* Зірка чарівного щастя,
* Росія вспрянет від сну,
* И на уламках самовластья
* Напишуть наші імена!
Це не сповільнило позначитися на відношенні до поета державних чиновників і пануючи. Почалося цькування генія бездарностями від влади. Вони грубим образом вторглись і в особисте життя поета, позбавили спокою на рідній землі й зрештою поставили великого поета під дуло пістолета.
Необхідно сказати кілька слів про те, як А. С. Пушкін ставився до друзів, як розумів дружбу. Пушкіна був сам щедрий на дружбу, тому він завжди мав багато друзів, яким присвятив багато віршів. Вірш “И.
И. Пущину” було написано Пушкіним у Михайлівськім. Пущин був першою людиною, що відвідав поета в посиланні, незважаючи на заборону. Пушкіна ніжно озивається про друга.
Після закінчення ліцею випускники вирішили щорічно збиратися 19 жовтня. У ті роки, коли Пушкін був у посиланні, воно не раз надсилало друзям своє вітання, у якому сердечно звертався до колишніх ліцеїстів, говорив про їхню дружбу. Багато віршів Пушкіна зігріті ніжністю, почуттям любові до друзів.
Це ми бачимо й у вірші “19 жовтня 1825 року”. Поет не любив світське суспільство, йому приємніше було тісне коло друзів. Пушкіна поєднувало з його ліцейськими друзями кипіння розуму, любов до мистецтва. Така дружба найвища, найглибша.
Такий високий зміст вкладає Пушкін у розуміння почуття дружби. Очевидці свідчать, що на смертному одрі останні прощальні слова Пушкіна були звернені до книг. Друзі стояли поруч.
Ніхто не образився й не зачудувався. Пушкіна заслужив право й на цю останню для нього на землі вільність, що стає зрозумілої, якщо згадати, що А. С. Пушкін все своє життя віддав словесності. Книги були його кращими друзями, він ніколи не розставався з ними. І люди, що стояли біля вмираючого поета, розуміли це.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)