Бог літнього сонцевороту (сонцестояння), покровитель шлюбу, кохання, продовження роду; походить від слова купа – поєднання статей, вступ у шлюб; купайлицею також називається ритуальне вогнище цього свята, де священну роль виконують вогонь і вода як засоби очищення (пор. також слово “купатися”.
В Україні збереглася назва Купальського вогнища – собітка (від “со-битіє” – “зібрання”, “буття разом”). Наші Купайло і Купайлиця за значенням близькі до римського Купідона та грецької Кибели, які є богами шлюбу, пристрасті,
На честь цього свята у поляків названа священна гора Слєнжа (Собутка).
Велесова книга донесла нам таке розуміння Купальського свята: “Це Бог Купайло гряде до нас і говорить нам, що повинні стати горді й чисті тілами та душами нашими”.
В обрядах Купайла збереглося священне значення вогню (стрибання через вогнище, спалювання непотрібних речей) і води (купання, перепливання через річку), бо “Сварог уставив ті омовіння і Купалища і те вказав, що не сміємо те покинути. І умиємо тіла, й умиємо
Імена, похідні від Купайло: Купава – дівчинка, народжена на це свято; ім’я означає красива, гарна, по-святковому вбрана; а також – Жінка з плавною гордою ходою; Купавон – чоловіче ім’я, що означає збуджений, пристрасний, нестримний.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)