Це була перша ніч у бабусі. Я довго не міг заснути, все слухав незнайомі досі шерехи лісу, переспів птахів, незнайомі голоси. Сон непомітно зморив мене – і ось я чую ласкаве бабусине:
– Доброго ранку, синку! Вже сонечко встало, прокидайся. Сьогодні свято у нас в селі.
– Свято? Яке? – здивовано запитав я і зрадів – значить будуть гості.- Бабусю, що будемо готувати святкову вечерю?
– Ні, дитино! Це свято ми святкуємо біля нашого центрального ставка.
– Біля ставка? Що ж це за свято? – запитав я.- Я у нас у місті про таке
Вийшовши з будинку на подвір’я, я слухав бабусину розповідь:
– Свято це – одне з найважливіших у нашій країні. Святкують його 6-7 липня біля водойми. Хлопці вдень ходять лісом збирають хмиз, полінця, щоб було чим запалити вогнище. А дівчата йдуть у луки, збирають квіти, роблять ритуальне дерево “Купайла” чи “Марену”, прикрашають його стрічками, квітами.
А ввечері всі збираються: дівчата пускають вінки на воду, хлопці стрибають через вогнище, всі співають пісень, розважаються.
– Як розважаються? – все допитувався я у бабусі.
– Побачиш, синку, ввечері, так всього не розповіси.
У мене ще було багато питань, але я зрозумів, що бабусі важко буде мені все словами пояснити. Ну що ж, почекаю до вечора. Дивно, про яке ж я свято ще не знаю, адже я так люблю свята!
(1 votes, average: 5.00 out of 5)