Заручини (полюбини, хустки, рушники, світанки) – закріплення згоди на шлюб. На заручини до молодої приходить молодий разом зі своїми батьками. Старший староста накриває рушником хліб, кладе на нього руку дівчини, зверху – руку хлопця та перев’язує їх рушником.
Після цього ритуалу молода перев’язує старостів рушниками, а іноді й обдаровує всіх присутніх хустками. Часто до столу подають мед, котрий символізує єдність молодих і їхніх родичів.
Після всіх церемоній дівчина та хлопець вважаються зарученими й відтепер не мають права
За давніх часів (а подекуди й сьогодні на селі) на ознаку того, що дівчина й хлопець засватані, вони отримували певні атрибути: наречений – барвінкову квітку, наречена – червону стрічку в коси або квітку. В західних районах більш поширеними були вінки, їх плели в так звані барвінкові дні. Дівчина не знімала його аж до шлюбу, навіть
Сьогодні все більше цей обряд зводиться до того, що під час заручин парубок дарує своїй дівчині каблучку на знак того, що віднині й довіку вона його обраниця.
Цікаво, що на Правобережній Україні колись існував ще один етап передвесільної обрядовості – церковні оповіді. Протягом трьох тижнів перед шлюбом священик в церкві оголошував громаді про намір і згоду молодих одружитися, Це надавало події громадського статусу і можливості парафіянам виявити своє ставлення до молодих, їх родичів. Протягом усього періоду між заручинами й вінчанням сусіди та знайомі мали право повідомити священику все, що могло стати на перешкоді укладанню шлюбу.