Крила (скорочено) – Костенко Ліна

А й правда. Крилатим грунту не треба. Землі немає. То буде небо. Немає поля.

То буде воля. Немає пари. То будуть хмари. В цьому, напевно, правда пташина… А як же людина?

А що ж людина? Живе на землі. Сама не літає. А крила має. А крила має!

Вони, ті крила, Не з пуху-пір’я, А з правди.

Чесності і довір’я. У кого – з вічного Поривання.

У кого – з вірності У коханні. У кого – з щирості До роботи. У кого – з щедрості

На турботи. У кого – з пісні, Або з надії, Або з поезії,

Або з мрії. Людина нібито не літає… А крила має.

А крила має!

Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло): Поезія “Крила” продовжує основну думку вірша “Крига на одрі” про крилатість людини, про те, що крилами, які її тримають на землі, є чесність, щирість, вірність, працьовитість, щедрість, поетичність. Життя безкрилої людини, котра не вміє мріяти, сіре й нецікаве. Вірш побудований на рефренах, на переліченні та протиставленні, короткому й чіткому вираженні думки.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

Крила (скорочено) – Костенко Ліна