Більше третини століття твори талановитого українського поета О. Олеся зовсім не друкувалися в Україні. Чому ж так вийшло, чим же завинив цей щиро відданий рідній країні митець перед своїми співвітчизниками? Відповіді на ці запитання можна знайти в оцінці творчості О. Олеся С. Єфремовим, який казав про нього: “Обурення проти насильства, гніву за скривджених повно в поезіях О. Олеся 1905-1907 років, і в них він дає такі гарні зразки громадянської, справді високої поезії, до якої після Т. Шевченка ніхто ще так високо не підіймавсь на Україні.
Олесь
Отож, більшовицький режим, ворожий українському народові, дуже боявся поетичного слова О. Олеся, тому й було воно заборонене. Та правдиве слово не терпить насильства і не знає заборон, воно вічне, тому поезія О. Олеся вкотре постала перед читачами в усій своїй силі і величі, повернувшись до українського народу в наші часи.
Пошану і славу поетові принесли поетичні скорботи і пісні пореволюційного періоду 1905-1907 років, а також твори часів лютневої революції
“Ми не зложимо зброї своєї…
Дужі в нас і бажання, і гнів,
Ми здобудемо землю і волю
І загоїмо рани віків”.
Справжнє визнання О. Олесь отримав після виходу його першої поетичної збірки під красномовною назвою “З журбою радість обнялась”. Ця збірка засвідчила неповторність творчої манери та художнього стилю поета, висвітила улюблені теми автора і провідні мотиви творчості. У віршах О. Олеся відчувається радість і журба, муки і щастя, смерть і воскресіння, воля і рабство, сміх і плач, день і ніч. Все це у завжди було поруч, між ними постійно точилося запекле протистояння:
“В обіймах з радістю журба.
Одна летить, друга спиняє…
І йде між ними боротьба,
І дужчий хто – не знаю я”.
Герої поетичних творів О. Олеся втілили в собі духовну силу і потенціал, видобутий поетом з його поривань до ідеалу гармонії і краси, з образного переосмислення могутніх сил природи, з міфології. Але дуже часто митець розпинав себе на хресті великих розчарувань і сумнівів. Реальність постійно вносила дисгармонію у його особисте життя, в його ідеали, в ім’я яких він жив і творив.
Жоден літературний критик не забув про творчість О. Олеся, а вже першу збірку високо оцінив великий майстер українського поетичного слова І. Я. Франко: “Весною дише від сих віршів. Виступає молода сила, в якій уже тепер можна повітати майстра віршової форми і легких граціозних пісень”.