Дійові особи: Д і д – у драній свиті, з горбом (або з кожусі, вивернутому догори вовною), довгими вусами та бородою з клоччя (або з вовни) аж до пояса. В руках ціпок. Ц и г а н – у чорному драному капелюсі з вузькими крисами, довгій червоній сорочці, широких штанях, жилетці, чоботях.
У руках батіг. Л і к а р – у чорному костюмі, в черевиках, в окулярах з дроту, в білому фартусі. Інколи лікаря одягали у військовий костюм. у білий “фартух. При боці в нього шабля.
Шаблею або дерев’яним ножем лікар ріже Козу. В руках тримає товсту книгу. С
П а р у б к и (тупають ногами або палицею). Ми не самі ідем, ми Козу ведем. Го-го, Коза, го-го, сіра! Недавно з Москви, з довгими косьми.
На горі Коза з козенятами. Де взявся вовчок га й на Козу скок. А вовченята – не козенята. Тут Коза упала, тут Коза й пропала.. А ти, міхоніш, подми Козі в ніс.
Надмися, жила, встань, Козо, жива. Гоп-гоп-гоп, Коза, гоп-гоп-гоп, сіра! Коза піднялася, в ноги вклонилася Хазяїнові аж до пояса. Дай, хазяїн, нам коробку проса, А господині аж до долечку. Дай нам, ясочко, каші грудочку Хазяїн іде, коробку несе, Повная вівса, зверху ковбаса.
А в долині вовчок з вовченятами.
Травички нажни, діток накорми. А в тому сільці, у Борисівці, Всі люди стрільці. Поховалися, розховалися, Хочуть Козу вбить, кожу облупить, М’ясо обрубать, собакам віддать.
Коза – А я тих стрільців та й не боюся. Тільки боюся сивого Діда, Що в того Діда сива борода. Дід ходить по хаті, розправляє бороду, махнув булавою Дід Над головою з булавою.
Б’є Козу. Як ударив Дід Козу та по правому боку. З лівого боку юшка потекла. Тут Коза впала, нежива стала. Пада навколішки, обнімає Козу, гірко тужить.
Коза моя, козонько, Червоная розонько! Лежиш ти, не дишеш, Тільки хвостиком колишеш. З горки на горку скакала, Копиточки позбивала, Неживою стала.
Чи немає у вас дохтора-лєкаря, Чи якогось коновала аптекаря, Щоб моя мила Коза На копиточки стала? Чути гомін у сінях. Вбігає Циган.
Циган І шумить, і гуде, Циган в хату іде. Мимо церкви ішов, Огулець знайшов. Люби мене, ковалець.
Подарую огулець. До Діда простягає руку. Здоров, діду Семене! Дід Здоров, здоров!
А я тебе не впізнав. Ц и г а н А пам’ятаєш, діду Семене, Як ми на горбушці Випивали по восьмушці? Дід А, так цс ти той Циган, Що кіньми торгуєш? Ц и г а н А, так це ти той Дід, Що коней купуєш?
(Після паузи) А де ж ти, Діду, був? Дід Я був у Басані Та купив собі нові сани, Да оце Козу рогату, Що зайшла в хату. Вона з горки па горку скакала, Копиточки позбивала Й нежива стала. Ц и г а н А де ж твоя Коза-дереза? Дід (показує) Оце ж і Коза.
Ц и г а н Хіба це Коза, це чиста манія! Дід (б’є Цигана душною) Як тобі, Цигане, не гріх! Краще візьми Козу за правий ріг, Та поведем на торжок, Може, вторгуємо на пиріжок.
Ц и г а н Ні, діду Семене, Краще іди ти без мене. Дід Коли ні, Давай гроші мені, Козу купи, Кожу облупи. Торгуються, б’ють по руках один одпого. накриваючи долоні полою сайти чи краєм сорочки Цигана, Ц и г а н Давай закурим.
Дід Я табаки не курю і не нюхаю. Циган Хто не нюхає табаки, В того Коза не стоїть паршивої собаки. Дід Була не була, давай, А ти за мене чхай. Ц и г а н Як так, то не дам…
Дід Кози не продам. Ц и г а н (лічить на пальцях) Один, два, три… Напхав Дідові повний ніс тютюну.
Дід чхає На печінки! Дід. Як ти кажеш?
Ц и г а н. Щоб повискакували в тебе і Кози печінки Дід (чхає вдруге, гнівно кричить) Як ти кажеш? Ц и г а н (ласкаво) На здоров’я! Дід Ось я тобі дам своєї патерухи, наменухи, то батько з-за границі привіз. Дістає з халяви.
Ц и г а н Не хочу, краще я тобі ще дам. Дід Тоді Кози не продам. Ц и г а н Ну, давай нюхнути, За твоє здоров’я чхнути.
Дід виймає кисет з тютюном і дає Цигану понюхати. Циган понюхав, що аж у носі закрутило, часто чхає. Ц и г а н Апчхи, кіз-кіз, апчхи, кіз-кіз! Апчхи, кіз-кіз, апчхи, кіз-кіз!
Трясе Козу і довго чхає. Дід Хіба ж так чхають? Так тільки кіз лякають.
Підводить Цигана, бере його за руку. А знаєш ти, Цигане, Що ти мені не сват, Я тобі не брат, Ти не купець, А я тобі не продавець? Ц и г а н (до Діда) А завдаток, діду Семене?
Дід Я ж не брав, Іди геть від мене! Б’ються, вбігає Солдат. Солдат Дід з Циганом богу моляться.
Розбороняє. Циган виходить, до Діда, показує на Козу. Забери діду, цей труп. Дід мовчить, Солдат ще голосніше: Забери, діду, цей труп!
Дід Іди до бісового батька, Я не розсипав тут круп. Солдат Забери, діду, тєло! Дід Яке дєло? Солдат махнув рукою, вийшов.
Довга пауза. Дід нудьгує. Охо-хо-хо-хо, треба письмо писати, В Москву посилати. Дохтора-лікаря визивати.
Входить Лікар. Лікар Не треба мені писем писать, Дохтора-лікаря визивать. Я є сам дохтор, лєкар, Київський аптекар З города Москви, З-під кам’яної стіни. Кров вливаю, кров виливаю, Нові й старі болячки вставляю.
Позапрошлий рік, у вівторок, Заболів полковник. Я його злічив, Шаблю, медаль полупив. Привезли й його сина з гарячки, Я відправив його па той світ рачки.
Другого привели па костилях, Я відправив на той світ його на дровнях. Давай, старий діду, Козу вилічу, Що в нагороду получу? Дід Спершу, ніж Козу лічить, Покажи свій атестат. А може, та адвокат, Прийшов нам туману пускать? Скажіть, де й коли ви вчились?
Л і к а р В Пітері. Д і д (тихо) Каже, що застудився на холодному вітері? Л і к а р (голосно) В Пітері. Видно, що дід оглух, Бо ніс його опух. Дід Ага,., в петрівку.
Тепер свої ліки оцініть, Багато з мене не візьміть. Лікар Три рублі і три злоти… Приступим Козу лікувать, Козі жили надувать. Оглядає Козу. Дєд, дєд!
У Кози сєм лєт, как черепа нєт. Дід Хай бог милує… Хоче тікати. Л і к а р Череп розбитий, між рогами битий. Оглядає Козу.
Дєд, дєд! У Кози сєм лєт, как рог нєт. Дід На капусті ходила, роги погубила. Лікар Треба Козу різать, кожу зідрать, М’ясо порубать, собакам віддать. Дід Я боюсь.
Л і к а р. Так голову одверни, очі зажмури. Лікар сіпає Козу за шкуру, пробує дерев’яним ножем різати. Музика грає гопак. В ршмі гопака Коза встає на ноги, танцює.
Всі Вставай, Коза, вставай, сіра. Хазяїн іде, ковбасу несе, Пшеничний млинець. На цьому кінець.
Хазяїн хати частує Козу, Діда, Цигана, Лікаря і всіх учасників вистави.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)