Прушевский – інженер, виконавець робіт; про героя говориться, що це “не старий, але сивий від рахунку природи людина”. Він сам “видумав” ідею “загальпролетарського будинку” і керує його будівництвом: по його проекті “через рік весь місцевий клас пролетаріату вийде з мелкоимущественного міста й займе для життя монументальний новий будинок”; однак П. не в змозі “передчувати пристрій душі поселенців загального будинку”. Герой давно відчуває, що досяг межі розуміння “цього” миру, і тому постійно віддається
Увечері, сидячи на самоті в канцелярії, П. згадує, як “колись, у такий же вечір, мимо будинку його дитинства пройшла дівчина, і він не міг згадати ні її обличчя, ні року тої події, але з тих пор удивлявся в усі жіночі обличчя й у жодному з них не дізнавався тої, котра, зникши, все-таки була його єдиною подругою”.
Уночі П. від туги самітності приходить у барак до робітників: “Мені будинку стало смутно й страшно”. Потім лягає спати на місце бодрствующего Чиклина, якому розповів про ніколи зустрінуту їм дівчині. Чиклин приводить П. до мертвого тіла померлої дочки колишнього хазяїна заводу,
Пізніше, гуляючи в поле, П. бачить на обрії (неясно, чи наяву ні) біле світне місто. Придя після цього в канцелярію, він сідає “за складання проекту своєї смерті”.
Однак у цей час Чиклин приводить мужика, що просить повернути його селу взапас заготовлені й заховані в землі труни, які були знайдені грабарями. П. наказує повернути труни. Одержавши від Пашкина наказ збільшити котлован ушестеро в порівнянні з первісним проектом, П. направляється на будівництво, однак з’ясовується, що Чиклин виїхав вдеревню.
Пізніше П. пише йому лист, повідомляючи, що Настя ходить у дитячий садок, а сам він нудьгує по Чиклину. За розпорядженням Пашкина П. відправляється в колгосп; разом з ним відправляються Жачев і Настя. У колгоспі П. також почуває себе самотнім: “Він не знав, навіщо його надіслали в це село, як йому жити забутим серед маси, і вирішив точно призначити день закінчення свого перебування на землі”.
Однак до нього звертається одна із сільських дівчин, що йдуть у хату-читальню, ипрушевский іде з ними, щоб учити їх. Повернутися на котлован він відмовляється
(1 votes, average: 5.00 out of 5)