(повністю вийшла друком у 1842 р.)
Літературний рід: ліро-епос.
Жанр: бурлескно-травестійна поема.
Тема: глузливе зображення панівного класу України XVIII ст. з його паразитизмом, жорстокістю, хабарництвом, пияцтвом, соціальною й моральною нікчемністю.
Головна ідея: утвердження безсмертності українського народу, його ментальності, культури, мови, волелюбного духу; засудження жорстокості панів, морального звиродніння, хабарництва чиновників.
Головні герої: Еней, його батько Анхіз і мати Венера; друзі-троянці Низ та Евріал; верховний
Сюжет: подорож Енея після загибелі Трої – утручання бога вітрів Еола й бога моря Нептуна в мандрівку троянців – знайомство з дідо-ною – кохання, розлука й самогубство дідони – гостювання Енея на Си-цилії в Ацеста – життя богів на Олімпі – пожежа на троянському флоті – сон Енея (батько кличе сина навідати його в пеклі) – подорож Енея із Си-віллою в пекло – зустріч Енея з батьком
Про твір: у поемі І. Котляревського “Енеїда” відображена українська дійсність XVIII ст. з її побутом, звичаями, обрядами, традиціями, з її історією, через що цей твір витримав випробування часом. На сюжетній основі поеми Вергілія Котляревський майстерно розвинув нову тему, показавши життя й побут різних суспільних верств українського народу, у тому числі й простого люду, чого раніше не було в українській літературі.
Явно помітні в поемі натяки на українську історію. Письменник сміливо натякає на царювання Катерини II, використовуючи алегоричний образ Цирцеї, яка живе на острові, ця “люта чарівний //1 дуже злая до людей”. Є і натяк на запровадження кріпацтва в Україні та його трагічні наслідки для народу: “Пропали всі ми з головами… // Пропали! Як Сірко в базарі,//Готовте шиї до ярма”.
Це твір про славну козацьку старовину, тут згадуються часи Сагайдачного, дорошенка, Залізняка, Запорозька Січ, а Еней і його троянське військо – це не хто інші, як запорожці зі своїм кошовим. З узагальненим образом козацтва тісно пов’язана тема захисту Вітчизни, громадянської підпорядкованості особистих інтересів загальнонародним. На те, що йдеться про Україну, натякають власні назви: імена (Терешко, Охрім, Лесько, Панько), прізвища, назви населених пунктів, адміністративні та географічні назви (Переяслав, Опішня, Решетилівка, Полтава)…
Поема І. Котляревського – це невичерпне джерело соціальних і морально-етичних проблем, які порушує автор і в оригінальній, цікавій формі доносить до читача. Він возвеличує всілякі людські чесноти й таврує суспільні недоліки й аморальні вчинки людей. Здається, немає такої вади, про яку не йшлося б у поемі з глузуванням або саркастичним засудженням. В “Енеїді” письменник порушує такі соціальні проблеми:
Захист рідної землі від ворогів; Почуття громадянського обов’язку; Соціальна нерівність; Моральна нікчемність панства, чиновників, повна байдужість до інтересів і потреб народу; Розгульний спосіб життя панів; Паразитичне існування можновладців; Засудження негативних суспільних явищ: хабарництва чиновників, злодійства, інтриганства, підлабузництва, здирництва, пихатості, безкультур’я, кругової поруки, зловживання службовим становищем.
Серед морально-етичних проблем можна визначити такі:
Виховання дітей; Утвердження людських чеснот: добропорядності, поваги до батьків, кохання, вірності, виховання дітей на засадах народної моралі; Таврування людських вад: брехливості, лінощів, зрадливості, нехтування християнською мораллю.
Письменник утверджує народну мораль у дусі просвітительства через моральні критерії суспільних явищ і повчання.
Іван Котляревський пишається героїчною історією України, ідеалізує часи гетьманства, підносить ідею безсмертя українського народу, його історії, самобутності української нації, утвердження української мови, живучості народних традицій, свободолюбства, прагнення до незалежності, оспівує героїчне минуле України (Г. дмитренко).
(2 votes, average: 2.50 out of 5)