В 1877 р. італійський астроном Джованни Вирджино Скиапарелли виявив на Марсі мережа прямолінійних ліній, які він назвав каналами. Виникла гіпотеза, відповідно до якої ці канали є штучними спорудженнями. Подібна точка зору була згодом спростована, але при житті Скиапарелли користувалася широким визнанням.
А звідси логічно випливала думка про населеність цієї планети. Звичайно, щось їй і суперечило Марс старше Землі, далі відстоїть від Сонця, і якщо життя на ньому почалася раніше, те вже наближається до кінця. Середня денна температура в екваторіальному
Але чи не треба звідси, що за час існування Марса в них виросла непорівнянна із земного техніка й заодно прагнення переселитися на іншу, більше зручну для життя планету? Спочатку Уеллс представляється свого роду послідовником Жуля Верна, якогось “технічного фантаста”. Марсиане принесли на Землю нові принципи науки й техніки.
Їхній бойовий триніжки, що крокують зі швидкістю птахи, їх теплові й світлові промені, їхні газові атаки, уміння користуватися суглобними, а не колісними
Марсиане схожі на розумний пуголовок, постаченого пучками щупалець. Вони скоріше породження земної, а не позаземної цивілізації. І на погляд сучасної людини, вони огидні Тим більше що марсиане харчуються кров’ю істот, що нагадують теперішніх мешканців Землі.
Це одна з головних причин їхньої експансії. Дія починається з падіння першого циліндра, що відгвинчується зсередини, марсиан. Люди мріють установити контакт синопланетянами.
Однак у марсиан зовсім інші плани.
Їм необхідно підкорити собі Землю, і вони із самого початку поводяться вкрай агресивно, придушуючи перші ж вогнища можливого опору. Націлені на них артилерійські батареї знищені тепловим променем. Уряд у силах ще призвати населення покинути Лондон, після чого функції його зовсім вичерпуються. Немає більше ніякого соціального порядку Починається масовий результат населення з найбільшого у світі міста.
Бешкетують мародери.
Люди, не підпорядковані більше зовнішній дисципліні, показують себе такими, які вони є. У романі два оповідачі. Один з них – сам автор. Це він відразу ж зауважує прибуття марсиан, знищення миротворчої делегації з білим прапором, перші юрби біженців, що не встигли ще досягти Лондона.
Під час скитаний йому зустрічаються два чоловіки, що зупиняють його увага Священик, з яким він з волі случаючи виявляється в напівзруйнованому будинку на самому краї гігантської лійки, виритої падаючої “циліндром”. Із проламу в стіні він спостерігає за тим, як марсиане збирають свої механізми.
Священик, людина віруючий, все-таки поступово божеволіє, піднімає лемент і незабаром привертає увагу марсиан. У пролам простягаються щупальци, і можна тільки догадуватися, яка доля його чекає. Герой чудом уникає такої ж долі. І ще одна людина попадається на його шляху.
Їздової артилерійської батареї, що відстав від своєї частини У момент, коли вони зустрічаються знову, марсиане вже встигли восторжествувати над людством. Але, як з’ясовується, в артилериста є свій план порятунку роду людського. Треба заритися поглубже в Землю, наприклад у каналізаційну мережу, і перечекати.
Спочатку здається, що в його розрахунках є частка істини. Каналізація після дощу добре промита. Вона досить простора, а проникнути туди можна через спеціально виритий підземний хід План сам по собі був непоганий.
Так от лихо – він народився в голові людини, що представляє чималу небезпеку для людства. Це з’ясовується чи ледве не з першого моменту.
Солдат-Артилерист – один з расплодившихся за останнім часом мародерів. Творець “великого плану” не занадто любить працювати. Він воліє поглинати заготовлену кимсь іншим їду й спиртні напої Але гірше всього інша сторона цього “великого плану”.
Для його здійснення прийде вивести нову породу людей. Слабких (по відомому спартанському зразку) треба буде вбити.
Жінки будуть покликані тільки народжувати життєздатних людей. І оповідач, носій зовсім інших думок, вирішує покинути цього неприборканого й дивного мрійника і йти в Лондон. Видовище, що стало його очам, отпугивает.
Місто, якщо не вважати декількох п’яних, спорожнів Він завалений трупами. І над всім цим чується виття неземного чудовиська. Але оповідач ще не відає, що це передсмертний лемент останнього оставшегося в живих марсіанина. Багато про що він довідається з вуст свого брата.
Це і є другий оповідач.
Саме він і був свідком великого результату з Лондона. З тих пор люди довідалися багато нового омарсианах. Їм не знайоме почуття утоми.
Подібно мурахам, вони працюють всі двадцять дві години на добу. Розмножуються вони брунькуванням і тому не знають тих бурхливих емоцій, які виникають у людей внаслідок розходження підлог. Травний апарат отсутствует. Головний орган – величезний, безупинно працюючий мозок.
Саме це робить їх по-своєму сильними й одночасно безжалісними.
А всім, що принесли із собою марсиане, люди, пророкує Уеллс, згодом опанують. Справа не в одному техніку. Вторгнення марсиан загрожувало не тільки Англії, але й всій нашій планеті И Уеллс висловлює улюблену свою думку: “Бути може, вторгнення марсиан не залишиться без користі для людей; воно відняло в нас безтурботну віру в майбутнє, що так легко веде до занепаду воно сприяло пропаганді ідеї про єдину організацію людства”.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)