У грудні 1886 р. граф Андреа Сперелли чекає у своїх покоях кохану. Вишукана обстановка навіває спогади – цих речей стосувалися руки Олени, на ці картини й фіранки падав погляд Олени, запах цих квітів сп’яняв Олену. Коли вона нагиналася до каміна, її фігура нагадувала Данаю Корреджо. Пройшло два роки, і Олена повинна знову переступити поріг кімнати. Велике прощання відбулося 25 березня 1885 р. Ця дата навіки урізалася на згадку Андреа.
Отчого Олена виїхала, навіщо відреклася від любові, що зв’язала їх навіки? Тепер вона замужем: через кілька
Андреа чує кроки по сходам, шелест плаття. Олена виглядає ще більш звабної, чим колись, і при погляді на неї юнак почуває майже фізичний біль. Вона прийшла, щоб попрощатися. Минуле не повернеться ніколи.
Андреа покірно проводжає її до карети, намагається востаннє окликнути, але вона страждальницьким жестом притискає палець до губ і дає волю сльозам, лише коли екіпаж рушає сместа.
У роді Сперелли спадкоємними рисами були світськість, добірність мовлення, любов до всього витонченого. Граф Андрія гідно продовжував фамільну
Його пристрастю були жінки й Рим. Одержавши значну спадщину, вона оселився в одному з найкрасивіших куточків великого міста. Починалася нова смуга в житті. Донна Олена Каламуть була створена для його
Вона була невимовно прекрасна. У неї був такий багатий тембр голосу, що самі банальні фрази здобували в її вустах якесь сховане значення. Коли Андреа побачив перший проблиск ніжності в її очах, він із захватом сказав собі, що його чекає незвідана насолода. Уже наступного дня вони посміхалися один одному, як закохані.
Незабаром вона віддалася йому, і Рим воссиял для них новим світлом. Церкви Авентинского пагорба, шляхетний сад Святої Марії Приорато, дзвіниця Святої Марії в Космедине – усі знали про їхню любов. Обоє вони не відали міри в марнотратності душі й тіла. Йому подобалося стуляти віка чекаючи поцілунку, і, коли губи її доторкалися до нього, він ледь стримував Лемент, А потім сам починав обсипати її дрібними частими поцілунками, доводячи до повної знемоги пещеннями й змушуючи згоряти в полум’ї страсті
У перші дні після розлуки він так гостро почував приступи бажання й болю, що, здавалося, умре від них. Тим часом зв’язок з Оленою Каламуть підняла його в очах дам на недосяжну висоту. Всіма жінками опанувала марнолюбна спрага володіння.
Андреа не встояв перед спокусою. Він переходив від однієї любові до іншої з неймовірною легкістю, і звичка до обману притупила його совість. Звістка про заміжжя Олени роз’ятрило стару рану: у кожній оголеній жінці він прагнув знайти ідеальну наготу колишньої коханої.
Доглядаючи за донною Ипполитой Альбонико, граф Сперелли жорстоко образив її коханця й на дуелі одержав удар шпагою вгрудь.
Маркіза д’аталета відвезла двоюрідного брата у свій маєток – видужувати або вмирати. Сперелли вижив. Для нього наступив період очищення. Вся суєтність, жорстокість і неправда його існування кудись зникли.
Він знову відкривав для себе забуті враження Дитинства, знову зрадився мистецтву й почав складати сонети. Олена здавалася йому тепер далекої, загубленої, мертвої. Він був вільний і відчував бажання віддатися більше піднесеної, більше чистої любові.
На початку вересня кузинасказала йому, що незабаром до неї приїде погостювати подруга. Марія Бандинелли зовсім недавно повернулася в Італію разом із чоловік-повноважним міністром Гватемали
Марія Феррес уразила юнака своєю загадковою посмішкою, розкішними пишними волоссями й голосом, немов би сочетали два тембри – жіночий і чоловічий. Цей чарівний голос нагадував йому когось, і, коли Марія стала співати, акомпануючи собі на роялі, він ледь не заплакав. Із цього моменту їм опанувала потреба лагідного обожнювання – він випробовував блаженство при думці, що дихає тим же повітрям, що й вона. Але ревнощі вже заворушилися в його серце: всієї думки Марії були зайняті дочкою, а йому хотілося цілком володіти нею – не тілом її, а душею, що безроздільно належала маленької Дельфіні
Марія Феррес залишилася вірна дівочій звичці щодня записувати всі радості, прикрості, надії й пориви минулого дня. У ж через кілька днів після приїзду в маєток Франчески д’аталета сторінки щоденника повністю зайняв граф Сперелли. Марне Марія вмовляла себе не піддаватися почуттю, що нахлинуло, волаючи до розсудливості й мудрості.
Навіть дочка, що завжди приносила їй зцілення, виявилася неспроможна – Марія любила вперше в житті. Сприйняття її загострилося настільки, що Вона проникнула в таємницю подруги – Франческа, була безнадійно закохана у свого кузена. Третього жовтня відбулося неминуче – Андреа вирвав у Марії визнання. Але перед від’їздом вона повернула йому томик Шеллі, підкресливши нігтем два рядки: “Забудь мене, тому що мені ніколи не стати твоєї!”
Незабаром і Андреа покинув маєток сестри. Друзі відразу ж утягнули його у вир світського життя. Зустрівши на рауті одну з колишніх коханок, він одним стрибком поринув у безодню насолоди.
У переддень Нового року він зштовхнувся на вулиці з Оленою Каламуть. Першим рухом його душі було возз’єднатися з нею – знову скорити її. Потім пробудилися сумніви, і він перейнявся впевненістю, що колишнє чудо не воскресне. Але коли Олена прийшла до нього, щоб кинути жорстоке “прощай”, він раптом відчув шалену спрагу розтрощити цей ідол
Сперелли знайомить із чоловіком Олени. Лорд Хисфилд вселяє йому ненависть і відраза – тим сильніше бажає він опанувати прекрасної – жінкою, щоб пересититися нею й назавжди звільнитися від її, адже всіма його помислами володіє тепер Марія. Він пускає в хід самі витончені виверти з метою завоювати нову кохану й повернути колишню. Йому дароване найрідше, велике жіноче почуття – щира пристрасть. Усвідомлюючи це, він стає катом самого себе й бідного створення.
Вони гуляють із Марією по Риму. На терасі вілли Медичи колони поцятковані написами закоханих, і Марія довідається руку Андреа – два роки тому він присвятив вірш Гете Олені Каламуться
Лорд Хисфилд показує Андреа найбагатші збори розпусних книг і паскудних малюнків. Англієць знає, яке дія вони роблять на чоловіків, і із глузливою посмішкою стежить за колишнім коханим дружини. Коли Андреа зовсім втрачає голову, Олена презирливо відсилає його ладь.
Ображений до глибини душі, він кидається ладь і зустрічає свого доброго ангела – Марію. Вони відвідують могилу улюбленого поета Перси Шеллі й у перший раз цілуються. Марія настільки вражена, що хоче вмерти. І краще б вона тоді вмерла
Стає відомо, що повноважний міністр Гватемали виявився шулером і втік. Марія зганьблена й розорена. Їй потрібно їхати до матері, у Сиену. Вона приходить до Андреа, щоб подарувати йому першу й останню ніч любові. Юнак накидається на неї з усім божевіллям страсті. Раптово вона виривається з його обіймів, почувши вже. знайоме їй ім’я.
Ридаючий Андреа намагається щось пояснити, кричить і благає – відповіддю йому служить стукіт дверей, що захлопнулися. Двадцятого червня він приходить на розпродаж майна повноважного міністра Гватемали й, задихаючись від розпачу, бродить по спустілих кімнатах
Е. А. Мурлшкинцева
Джерело: Всі шедеври світової літератури в короткому викладі. Сюжети й характери. Закордонна Література XX століття.
М.: “Олімп”; ТОВ “Видавництво ACT”.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)