Короткий сюжет роману Жоржа Сименона “Мегрэ коливається”

Справа, оказавшееся вкрай тяжким для комісара Мегрэ, почалося з анонімного листа: невідомий повідомляв про те, що незабаром відбудеться вбивство. Мегрэ відразу зауважує дорогий веленевий папір незвичайного формату. Завдяки цій обставині вдається швидко з’ясувати, що лист був відправлений з будинку адвоката Эмиля Парандона, фахівця з морського права. Навівши необхідні довідки, комісар з’ясовує, що Парандон зробив дуже вигідну партію: він одружений на одній з дочок Гассена де Болье, голови касаційного суду

Мегрэ дзвонить Парандону

із проханням про зустріч. Адвокат приймає комісара з озкритими обіймами: виявляється, він давно мріяв обговорити із професіоналом шістдесят четверту статтю кримінального кодексу, у якій дається визначення осудності злочинця. Мегрэ уважно вивчає хазяїна будинку: це мініатюрний і дуже рухлива людина в окулярах з товстими стеклами – у величезному, роскошно обставленому кабінеті він виглядає майже гномом. Парандон миттєво пізнає свій папір і читає дивне послання, не виявляючи подиву, зате підхоплюється з місця, коли в кабінет зовсім безшумно входить елегантна жінка років сорока із чіпким поглядом.

Мадам Парандон

згоряє від бажання довідатися причину візиту, але чоловіка роблять вигляд, начебто не зауважують этого. Після її відходу адвокат без усякого примуса розповідає про мешканців будинку і їхньому способі життя. У чоловіка й жінки двоє дітей: вісімнадцятирічна Полетта займається археологією, а п’ятнадцятирічний Жак учиться в ліцеї. Дівчина придумала собі із братом прізвиська Бэмби й Гюс. З адвокатом працюють секретарка мадемуазель Bar, стажист Рене Тортю і юний швейцарець Жюльен Бод, що мріє стати драматургом, а поки виконує дрібні доручення.

Покоївка Ліза й дворецький Фердинанд живуть у будинку, куховарка й прибиральниця ввечері йдуть. Парандон надає Мегрэ повну волю – всім службовцем буде запропоновано відверто відповідати на будь-які питання комісара,

Мегрэ намагається не занадто поширюватися про цю справу. Йому небагато соромно за те, що він займається дрібницями. Немає підстав підозрювати, начебто в будинку Парандона назріває Драма – на вид всі тут чинно, розмірено, упорядкування.

Проте комісар знову відправляється до адвоката. Мадемуазель Bar відповідає на його питання зі стриманим достоїнством. Вона відверто зізнається, що в них з патроном бувають хвилини близькості, але завжди уривками, оскільки в будинку занадто багато людей.

Мадам Парандон, можливо, знає про цей зв’язок – один раз вона зайшла в кабінет чоловіка в досить невідповідний момент. Кімната самої секретарки – теперішній прохідний будинок, а мадам просто всюдисуща. Ніколи не знаєш, коли вона з’явиться – за її наказом підлоги скрізь застелені килимами

У поліцію приходить другий анонімний лист: невідомий попереджає, що в результаті неспритних дій комісара злочин може відбутися з години на годину. Мегрэ знову зустрічається із секретаркою – йому подобається ця розумна, спокійна дівчина. Вона явно закохана у свого патрона й думає, що небезпека загрожує саме йому. У будинку всіма справами заправляє мадам Парандон. З Дочерью в неї відносини погані – Бэмби вважає батька жертвою матері.

Можливо, у цьому є частка істини: сімейство Гассенов узяло гору над Парандонами – ні рідні, ні друзі адвоката тут фактично не бувають. Гюс обожнює батька, але соромиться виявляти свої почуття

Мегрэ починає усе сильніше тривожитися. Він уже знає, що в про6оих чоловіка й жінки є зброя. Мадам Парандон, з якої він поки не розмовляв, сама дзвонить у поліцію. Їй не терпиться освітити комісара щодо чоловіка: нещасний Эмиль народився недонесеним – він так і не зумів стати повноцінною людиною. От уже двадцять років вона намагається захистити його, але він усе глибше йде в себе й повністю відгородився від миру.

Подружні відносини довелося припинити рік назад – після того, як вона застала чоловіка із цією дівкою-секретаркою. А його маніакальний інтерес до однієї зі статей кримінального кодексу – хіба це не психоз? Їй стало страшно жити в цьому будинку

Мегрэ знайомить із помічниками адвоката й слугами. Жюльен Бод затверджує, що про зв’язок патрона з мадемуазель Ваг відомо всім. Це дуже славна дівчина. Майбутній драматург уважає, що йому повезло: подружня пара Парандонов – готові персонажі п’єси.

Вони зустрічаються в коридорі, немов перехожі на вулиці, а за столом сидять, як незнайомі люди в ресторані. Рене Тортю поводиться дуже стримано й лише зауважує, що на місці патрона вів би більше діяльне життя. Дворецький Фердинанд відверто йменує мадам Парандон стервом і скажено хитрою бабою. Щиросердечному хазяїнові з Нею не повезло, а розмови про його божевілля – повна нісенітниця

Мегрэ одержує третє послання: анонім заявляє, що комісар фактично спровокував убивцю. У будинку встановлюється постійне спостереження: уночі чергує інспектор Лалуэнт, ранком його поміняє Жанвье. Коли лунає дзвінок, у Мегрэ мимоволі стискується серце.

Жанвье повідомляє про вбивство. Із чоловіками Парандон усе в порядку – зарізана мадемуазель Bar.

Разом зі слідчою бригадою Мегрэ поспішає в знайомий будинок. Жюльен Бод плаче, не соромлячись сліз, самовпевнений Рене Тортю явно подавлений, мадам Парандон, за словами покоївки, ще не виходила зі спальні. Установлено, що дівчині перерізували горло приблизно о пів на десяту.

Вона добре знала вбивцю, оскільки Продовжувала спокійно працювати й дозволила взяти гострий ніж зі свого власного стола. Комісар відправляється до адвоката – той сидить у повній прострації. Але коли з’являється мадам Парандон із благанням зізнатися в убивстві, маленький адвокат починає в сказі тупотіти ногами – до повного задоволення своєї дружини

Після її відходу в кабінет уривається Гюс із явним наміром захистити батька від Мегрэ. Комісар уже догадався, хто автор таємничих анонімних листів – це була чисто хлоп’яча витівка. Після розмови з Бэмби підтверджується й інше припущення Мегрэ;

Діти тяготяться тим способом життя, що нав’язує їм мати. Але Бэмби, на відміну від брата, уважає Парандона ганчіркою й недолюблює мадемуазель Bar.

Допит мадам Парандон комісар залишає напоследок. Вона повторює, що прийняла на ніч снотворне й прокинулася біля дванадцяти, Убивство, безумовно, зробив чоловік – імовірно, ця дівиця шантажувала його. Втім, він міг це зробити й без приводу, тому що одержимо страхом хвороби й смерті – недарма він відмовляється мати справа з людьми свого кола

Тим часом інспектор Люка опитує мешканців будинку навпроти. Серед них є інвалід, що цілими днями просиджує у вікна. З його квартири прекрасно видна вітальня Парандонов.

Мадам виходила біля половини десятого – її повинна була бачити зайнята збиранням покоївка. Приперта до стіни Ліза більше не відмикається й просить прощення в господарки

У туалетному ящику Мегрэ знаходить маленький браунінг. Коли мадам Парандон вийшла, револьвер лежав у неї в кишені халата. Швидше за все, у той момент вона збиралася застрелити чоловіка, але потім їй спала на думку інша думка.

Убивши секретарку, вона могла не тільки нанести йому удар, але й викликати на нього всі підозри. Револьвер не знадобився, оскільки на столі в Антуанетти лежав гострий ніж для зачищення помилок

Розпорядившись доставити підозрювану на набережну Орфевр, Мегрэ знову заходить до адвоката – у Парандона є привід детальніше простудіювати статтю шістдесят четверту. У машині комісар згадує жахаючу по своїй розпливчастості формулювання: “Немає злочину, якщо під час здійснення діяння обвинувачуваний міг божевілля або був примушений до тому силою, що він не міг протистояти”.

Е. Д. Мурашкигщева


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Короткий сюжет роману Жоржа Сименона “Мегрэ коливається”