КОРОТКИЙ ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧИЙ СЛОВНИК
Алегорія (грец. allegoria – інакомовлення) – художній засіб, за допомогою якого узагальнене поняття розкривається через конкретний образ. Алегорія використовується в байках. Суть алегорії становить внутрішнє порівняння певного явища з іншим.
В образах тварин, предметів, різних природних явищ у байці відображаються людські стосунки і характери.
Антитеза (від грец. antithesis – суперечність) – протиставлення явищ, понять, почуттів, думок, характерів. Для створення антитези письменники використовують
Байка – невелике, переважно віршоване оповідання повчального змісту, героями якого виступають люди, тварини, рослини чи предмети.
Гіпербола (від грец. hyperbole – перебільшення) – художнє перебільшення.
Гумор (від англ. humour – настрій) – різновид комічного; весела, добродушна насмішка над кимось або чимось.
Езопова мова – алегоричне висловлення думок з іронічними натяками й недомовками. Широко використовується в байках.
Епітет (від грец. epitheton – означення) – художнє означення, що виділяє та образно змальовує
Ідея твору – основна думка, висвітленню якої автор підпорядковує всі змальовані ним картини та образи. Наприклад, ідея уславлення сили людського характеру в оповіданні “Любов до життя” Джека Лондона.
Іронія (від грец. еігопеіа – удаване незнання) – різновид комічного, прихована насмішка.
Жанр (франц. genre – вид, жанр) – вид художнього твору за його формою, обсягом та іншими ознаками. Наприклад, роман, повість, оповідання, новела та ін.
Комічне (від грец. komikos – смішний, веселий) – смішне в житті та мистецтві. Літературні різновиди комічного: гумор, іронія, сарказм, сатира.
Композиція (від лат. compositio – складання) – побудова художнього твору.
Метафора (від грец. metaphor а – переміщення) – перенесення властивостей і ознак одного явища на інше на основі подібності.
Міф (від грец. mythos – сказання) – стародавня оповідь про явища природи і надприродні сили, про богів, духів, першопредків і героїв, у якій часто пояснювалося походження світу і життя на Землі. Наприклад, давньогрецькі міфи “Прометей”, “Геракл”.
Міфологія – система фантастичних уявлень предків про світ і світобудову; сукупність міфів певного народу; наука про міфи.
Науково-фантастична література – художні твори, у яких автори під впливом науково-технічного прогресу намагаються в образній формі прогнозувати майбутнє, показувати прийдешню долю людства. Наприклад, романи “Подорож до центра Землі” Жуля Верна, новела “Усмішка” Рея Бредбері.
Новела (італ. novella – новина) – один із прозових жанрів, близький до оповідання; невеликий за обсягом прозовий твір переважно про одну незвичайну життєву подію з несподіваним фіналом. Наприклад, “Усмішка” Рея Бредбері.
Образ художнього твору – це індивідуалізована і разом з тим узагальнена картина людського життя, створена письменником за допомогою вигадки.
Оповідання – невеликий художній розповідний прозовий твір про одну чи кілька подій у житті персонажа. Наприклад, “Хамелеон”, “Товстий тонкий” Антона Чехова.
Пейзаж (від франц. pays – країна, місцевість) – у художньому творі – словесне зображення картин природи. Найчастіше пейзаж допомагає відобразити душевний стан героя або служить тлом, на якому розгортаються події. Наприклад, в оповіданні “Любов до життя” Джека Лондона.
Переказ художнього твору – передача змісту твору своїми словами в довільній формі.
Повість – розповідний художній твір, у якому змальовано картину життя ряду персонажів протягом тривалого часу. За повнотою відтворення подій, кількістю описів, характеристикою образів і за обсягом повість перебуває на межі між оповіданням та романом. У повісті, на відміну від роману, менша кількість подій, менше персонажів, відсутня їх детальна характеристика.
Порівняння – пояснення якоїсь особливості, риси чи ознаки одного предмета за допомогою чимось подібного до нього іншого предмета. Порівняння увиразнюють зображуване, концентрують увагу на найхарактернішому.
Пригодницька література – твори із захоплюючим сюжетом про складні випробування, через які проходять герої. В основі цих творів – напружені конфлікти особистого чи громадського життя, в яких найбільш повно виявляються риси характеру героїв. Наприклад, романи “Робінзон Крузо” Даніє ля Дефо, “Острів скарбів” Роберта Льюїса Стівенсона, “П’ятнадцятирічний капітан” Жуля Верна, повість “Пригоди Тома Сойєра” Марка Твена.
Притча – алегоричний повчальний твір про людське життя із прихованою мораллю. У притчі немає описовості, природа та речі згадуються лише за потреби, а дія відбувається мовби без декорацій. Наприклад, казка-притча “Маленький принц” Антуана де Сент-Екзюпері.
Робінзонада – різновид пригодницької літератури, у якому зображено життя та діяльність героїв, що з певних причин опинилися поза цивілізацією. Започаткував робінзонаду Данієль Дефо романом “Робінзон Крузо”.
Роман (від франц. romans – оповідь романською мовою) – великий за обсягом і складний за будовою переважно прозовий твір, у якому широко охоплені життєві події, розкрито історію формування характерів багатьох персонажів. Наприклад, роман Жуля Верна “П’ятнадцятирічний капітан”.
Сарказм (від грец. sarkazo – рву м’ясо) – різновид комічного, в’їдлива насмішка з відверто викривальним змістом.
Сатира (від лат. satura – суміш, усяка всячина) – різновид комічного, нещадне висміювання людських вад.
Символ (грец. symbolon – знак, прикмета) – знак (предмет, дія чи слово), що умовно виражає сутність якогось явища. Наприклад, хліб-сіль – символ гостинності.
Строфа (від грец. strophe – поворот, зміна) – організоване поєднання рядків, яке закономірно повторюється протягом віршованого твору або його частини.
Сюжет (від лат. subjectum – підкладене) – це подія чи кілька пов’язаних між собою подій, які складають основу твору.
Тема (від грец. thema – основа) – коло життєвих явищ, зображених у творі.
Уособлення – різновид метафори, який полягає в перенесенні властивостей живих істот на предмети та явища з метою їх яскравішого зображення.
Художня деталь – виразна подробиця твору, що робить зображувану автором картину зримішою, яскравішою і глибшою за змістом. Деталі можуть викликати певні асоціації, символізувати якісь явища, готувати читача до розуміння образу, створювати відповідний настрій тощо. Наприклад, цуценя в оповіданні “Хамелеон” Антона Чехова.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)