Кошелівець І. Панорама найновішої літератури УРСР. – Мюнхен.: Пролог, 1963.
Люди – збирали. В них дома – високі ліжка, В них дома – дзеркальні шафи З полірованими боками. І гроші вбирає губкою Ощадна книжка.
І хвороба вбирає Роки за роками. Чому можна накопичити Сигарети І бляшанки консервів, І жовті ящики мила? Чому люди збирають чужі секрети, А свої людям дарують? Дуже мило Зібрати колекцію сірникових етикеток – Це зветься філоментією, Або колекцію марок, Чи бібліотеки книжок З питань етикету, Чи серію чужих марень. Чому є речі,
Дні життя нашого, Слова думок наших, викладені на шпальтах… Стукотять спогади, як поїзди – Серцями По ребер шпалах. Стукотять годинники. Стукотять лікарі по холодному коридору. У палаті душно, І людина кладе голову хвору На білу подушку.
Їй ввижається, як шафи З слизькими боками Вислизають з життя І повертаються дні прожиті, Яких ніхто вже не поверне. Із серця спадають камені, І все забувається, Як у Жюля Верна. І приходять предивні спогади. На білі простирадла, Чисті, як марення, Людина лягає, А над нею химерні, мов пагоди, Пропливають мрії Про накопичення днів.
Марно.
“Літературна Україна”, 4.XII.1962.