Кошелівець І. Панорама найновішої літератури УРСР. – Мюнхен.: Пролог, 1963. I
Хай живе своєчасність! Спізнився – тебе звергають. Люди тоді нещасні, Коли вони не встигають Це головне – впіймати Епохи тверду ходу. Ламають? Іди ламати!
Будують? Біжи, будуй! Тихо?
Радій тиші! Сміються? Вітай сміх!
Для тебе найголовніше Не йти попереду всіх. Внось у ясне ясність, Затверджуй стверджене вже. Хай живе своєчасність!
Бережених – Бог береже! II
Слава тим, що мовчать! З’їденим слава словам. У зліпненій шпарі губ Мудрість живе сама.
Мовчання
Нехай по той бік зубів Танцюють думки кан-кан – Ніхто не зайде туди, У речень запертий хлів. Слова – то срібло сивини, Мовчання – золото дум. Ця істина збереглась Із дуже давніх років.
Розумні завжди мовчать, Їх точить за людство сум – Чом не позбавив Бог Людей від язиків?! Ковтати легше було б… III
Слава усім “пророкам”, Які до пророцтв сідали! Слава усім строкам, Які вони відгадали! В хвилини найбільш бурхливі
Мовчать страшенно змістовно, Які б слова не лунали. Не стверджують голословно, Лиш потім шепнуть: “Ми знали…” Не роблять поспішних кроків, Все вгадують у кінці… Хороше життя в “пророків”.
От молодці! IV
Слава тим, хто сміються останніми! Тихо-тихо: хи-хи! І вслухаються: То не сміх над державними тайнами? А могутні – теж посміхаються?
Чи сміялись найголовніші, Чи ухвалено сміху причину? Нерозумно сміятися в тиші. Мудро як – після старших по чину! І хихикнути між вітаннями, Як лизнути – Тонка то справа!
Слава тим, хто сміються останніми! Вічная слава!.
“Літературна газета”, 9.I.1962.