КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ З ВИБІРКОВИМИ ВІДПОВІДЯМИ – ГР. ТЮТЮННИК, В. ШЕВЧУК

11 КЛАС

ПРОЗА ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XX СТОЛІТТЯ

ГР. ТЮТЮННИК, В. ШЕВЧУК

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ З ВИБІРКОВИМИ ВІДПОВІДЯМИ

До теми “Літературна творчість Григора Тютюнника”

1. До якого покоління митців належить Г. Тютюнник?

2.Що вам відомо про літературну спадщину митця? У яких виданнях вміщувалися його твори?

Григір Тютюнник написав 40 новел і п’ять повістей.

Перша зустріч письменника з читачем (за підписом “Григорий Тютюнник-Ташанский”) – оповідання “В сутінки” (рос. мовою: “Крестьянка”, 1961, № 5). В 1963-1964

pp. в газеті “Літературна Україна” публікує кілька нарисів на різні теми та перші оповідання: “Дивак”, “Рожевий морок”, “Кленовий пагін”, “Сито, сито…”. Молодіжні журнали “Дніпро” та “Зміна” вміщують новели “Місячної ночі”, “Зав’язь”, “На згарищі”, “У сутінки”, “Чудасія”, “Смерть кавалера”.

У 70-ті роки з’являються у пресі – республіканській (“Вітчизна”, “Дніпро”, “Ранок”) та всесоюзній (“Дружба народов”, “Сельская молодежь”, “Студенческий меридиан”) нові твори Гр. Тютюнника. У Таллінні виходить збірка

його оповідань естонською мовою (1974).

Перекладав українською мовою твори В. Шукшина, М. Горького (“Серце Данко”), І. Соколова-Микитова (“Рік у лісі”) та ін.

3.Які збірки письменника вам відомі?

4.Які слова Гр. Тютюнника можна вважати його творчим кредо?

“Найдорожчою темою, а отже, й ідеалом для мене завжди були й залишаютьсядоброта, самовідданість і милосердя людської душі в найрізноманітніших їх виявах”.

5.Яких нагород був удостоєний письменник за свою літературну діяльність?

1979р. – журнал “Сельская молодежь” нагороджує медаллю “Золоте перо” – за багаторічне творче співробітництво.

1980р. – за книги “Климко” (1976) і “Вогник далеко в степу” (1979) присуджено Республіканську літературну премію ім. Лесі Українки.

1989 р. – посмертно відзначено премією ім. Т. Г. Шевченка.

6.Визначте особливості творчого стилю митця.

Лаконізм, об’єктивність оповіді, реалістичний опис, акцент на художній деталі, характеристика героя через його поведінку, прихований психологізм, буденність сюжету.

7.Григора Тютюнника ще за життя часто називали українським Шукшиним. Вкажіть спільні ознаки творчості обох письменників.

Писали про своїх сучасників, “маленьких людей” із глибинки, в обох сформувалися образи “диваків”, не пристосованих до реалій життя, які, зберігаючи дитячу чистоту й наївність, не вміють адаптуватися і виживати. Художні світи російського й українського письменників були типологічно схожими, оскільки їх поєднувало зображення проблем села, що гине у первіснопатріархальному сенсі, духовної деградації сучасників й водночас збереження традицій і онтологічних основ буття людини. Головними персонажами обох письменників ставали прості сільські трудівники, “маленькі люди”, збігаються часові і просторові, навіть проблемні аспекти.

8.Чи можна вважати літературну діяльність Гр. Тютюнника такою, що збагатила культурну спадщину нашого народу?

Гр. Тютюнник розширив тематичні обрії літератури (дитина в окупації, відносини міста й села), не раз знаходячи новий погляд на матеріал, який не є новим за своєю суттю, але зазнав істотних зовнішніх змін (наприклад, взаємини людиний природи, сучасне міщанство, споживацтво, егоїзм, пристосуванство тощо). Гри – гір Тютюнник один із перших, ще на початку 60-х років, привертав увагу до тих втрат у людській природі, які стають неминучими внаслідок нерозумного споживання здобутків науково-технічного прогресу. Його постійно тривожила проблема морального здоров’я нашого суспільства, духовних основ життя народу, збереження його самосвідомості, історичної пам’яті й совісті як виду історичної енергії багатьох поколінь.

Естетична цінність творів Григора Тютюнника невіддільна від етичної сутності таких вічних народних категорій духовності, як доброта, честь, громадянська гідність, милосердя, співчуття.

Він – один з найдраматичніших і водночас найсвітліших художників нашого часу. У його творах конкретно-історичні соціальні проблеми просвічують через внутрішній світ людини, на яку він дивився з любов’ю і розумінням.

До теми “Тематично-жанрова різноманітність великої прози В. Шевчука”

1.На які групи умовно можна поділити творчу спадщину В. Шевчука?

Умовно творчу спадщину В. Шевчука можна поділити на твори про сучасність, наприклад, ранні повісті – “Маленьке вечірнє інтермецо”, “Дзигар одвічний”, “Житомирська сага тощо”; історичні твори, наприклад “Три листки за вікном”, “На полі смиренному”; умовно-асоціативні, філософські твори, наприклад “Птахи з невидимого острова”, “Сповідь”, “Мор”, “Дім на горі”.

2.Які жанри використовував у своїй творчості письменник?

Історичний роман-притча, роман-травестія, готичний роман, роман-балада, роман-триптих, філософський роман, повість. Також В. Шевчук – автор сучасних модерних драм, автобіографічно-мемуарних творів.

3.У якому творі В. Шевчука переосмислено сюжети Києво-Печерського патерика?

12розділів роману-притчі “На полі смиренному” розповідають про життя ченців Києво-Печерського монастиря. Це деякою мірою сучасна версія, художня інтерпретація Києво-Печерського патерика. Герої роману постійно намагаються пізнати таємницю світу і знайти себе у ньому.

Ці спроби закінчуються трагічно. Це своєрідне психологічно-філософське дослідження характерів і типів людей у певних ситуаціях.

4.Елементи якої стильової течії використав В. Шевчук під час написання романів “Дім на горі” та “Три листки за вікном”?

5.Схарактеризуйте тематику та проблематику роману “Дім на горі”.

Тема роману – розповідь про долю чотирьох поколінь одного роду, яка пов’язана з домом на горі протягом півстоліття. У творі йдеться, в основному, про мирне життя героїв, але через увесь твір у спогадах і живих, і мертвих проходить війна, що відбилася на житті кожної родини.

Головні проблеми твору – автор глибоко аналізує проблеми стосунків між людьми: старими й молодими, чоловіками й жінками, батьками й дітьми, братами й сестрами; розкриває їхній внутрішній світ, неспокійний, бурхливий, ранимий.

В. Шевчук не торкається в романі питання спадкоємності поколінь. Кожне нове покоління по-своєму сприймає світ, набуває свій життєвий досвід, і в цьому є своя правда, своя закономірність, свій закон вічності.

6.З ким полемізує Шевчук у творі?

З Гоголем, який зображував українську ментальність як провінційну. Шевчук “постановив створити анти-Гоголя, бо в Гоголі… вельми дратував “малорусизм”, – та естетика, яка подавала українську ментальність через екзотику не без насмішки (гумору)…”.

Отже, головна ідея роману – художній протест проти колоніального становища України.

7.Як називається друга частина роману “Дім на горі” ?