Карпенко-Карий створив новий тип соціальної; комедії. Розвиваючи, як і Островський, гоголівську традицію принципово “безгеройної” (тобто без позитивного героя) комедії, він знайшов своєрідний аспект художнього аналізу соціальних явищ.
Комедійний сюжет письменник розгортає навколо одного персонажа, а його оточення – як ті, що йому протистоять, так і ті, що його підтримують, – змальоване контрастними барвами, що дає змогу відтінити, яскравіше виявити суть дійової особи.
Деморалізуючу силу грошей показав драматург в образі
Стяжання для стяжання!” Характер Пузиря розкривається опосередковано, через розповідь інших персонажів про нього, а також у його стосунках з оточенням, яке складається з різноманітних типів свого часу. Серед них найяскравіші – його підручні, Феноген і Ліхтаренко, яких “хазяїни викохали” і в яких принцип поведінки такий: “Як
Трагічні нотки в цій. сатирі пов’язані з образом економового помічника Зозулі: чесна людина, яка опинилась між трибками “хазяйської” машини, тине, розчавлена “хазяйським колесом”. Своєрідна композиція п’єси, як слушно зазначав Франко, більше епічна, ніж драматична. Комедія насичена подіями й конфліктними ситуаціями, “вбивчо-саркастичними” сумами, що об’єднані однією наскрізною подією – участю Пузиря в гігантській афері злісного банкрота Михайлова з метою наживи.
“Хазяїн”, як видатне досягнення української драма тургії XIX ст., найбільше виявляє тенденції тогочасного літературного процесу, коли комедія почала набли жатися до оповіді.