“Острів Родос лежить серед безкрайнього моря. За прадавніх часів виніс його Геліос із дна на поверхню й випросив у богів для себе. Тут стоїть Колос у сімдесят ліктів заввишки, створений у подобі Геліоса, променистого бога сонця”- так писав римський учений Філон.
Тридцять чи сорок метрів – це небагато завдовжки. Але заввишки – це височезна фабрична труба або парашутна вишка. А для статуї, та ще й металевої, цього цілком достатньо, щоб уважати її чудом світу.
Можна гадати, що Колос Родоський був заважкий навіть для самої землі.
Як же спромоглися родосці 281 року до н. е. спорудити статую таких розмірів? Філон зазначає, що у скульптора Хареса було багато співавторів, і детально описує процес відлиття. Спершу Харес відлив та поставив Колосові ноги, потім шматок за шматком відливав інші частини тіла.
Статуя поступово росла, а він обкладав її довкола, землею й піском і, засипавши в такий спосіб закінчену частину статуї, обкладав її ще камінням, щоб робота трималась купи.
Два тисячоліття славився
Родос створив свою колосальну статую сам, тому що він був не тільки багатою, але й всебічно розвиненою країною, котра породила силу-силенну видатних митців.
Сполучені Штати одержали свою колосальну Статую Свободи як дар від Франції. (За В. Замаровським)
(1 votes, average: 5.00 out of 5)