У таких умовах норманни, ніде (ні в Ірландії, ні на Сицилії, не на півночі Франції в Нормандії) не проявляли стійкої прихильності до рідних звичаїв і мови, стали швидко асимілюватися, зливатися з елітою місцевого слов’янського населення. “Пропали” же варяги на Русі при Ярославичах у другій половині XI століття. Торговельний шлях “З варяг у греки”, засмічений войовничими кочівниками половцями усе більше втрачав роль міжнародного мосту, що связуют Західну Європу з Візантією й розвиненим Сходом. Але головний удар за міжнародним значенням
Цей торговельний шлях був куди коротше, ніж шлях “З варяг у греки”. Інтерес Європи до варягів (вікінгам), як торговельним посередникам між Європою й Сходом, пропав, як пропав і інтерес норманнських воїнів-гостей до Русі. Русь, що ськандинавські саг
І йменували не інакше як “країна міст – Гардарика”, остаточно стала країною східних слов’ян. Осілі тут
Так що до кінця в. літописець, що працював над Повістю минулих літ, зі знанням справи написала: “А слов’янський народ і росіянин єдиний, від варягів адже прозвалися руссю, а колись були слов’яни; хоч і галявинами називалися, але Мова була слов’янської”.
“А слов’янський народ і росіянин єдиний, від варягів адже прозвалися руссю, а колись були слов’яни; хоч і галявинами називалися, але мова була слов’янської”.
Повість минулих літ. Пам’ятники літератури древньої Русі XI – початок XII століття. М., 1978.
С. 43.