I. Твори письменників “нижчої школи”. (До них належать писання монахів Якова і Нестора, оповідання про життя св. Антонія тощо. Найвидатнішою пам’яткою такого письменства є Печорський Патерик.
Написаний він був за прикладом грецьких патериків. Печорський Патерик є збіркою оповідань про життя і чудеса святих ченців, що проживали у Печерському монастирі.)
II. Про життя святих ченців. (Сюжети оповідань Печерського Патерика цікаві і художньо довершені. Так, оповідання про іконного маляра Аліпія розповідає, як грецькі іконописці Печерського
Вона теж була осяяна неземним світлом. В іншому оповіданні про Григорія Чудотворця йдеться про те, що до ченця Григорія прийшов князь Ростислав Всеволодович з дружинниками дізнатися про долю майбутнього походу. Григорій сказав, що всі вони разом із князем загинуть у водах Дніпра.
Розгніваний князь велів зв’язати ченця і утопити в річці. Та від долі своєї нікуди не дінешся. Князь і справді
1. Про Прохора-чорноризця. (Це оповідання найбільш відоме через те, що його не раз згадували під час голоду, мору, згадували в оточених ворогом містах і фортецях. За сюжетом оповідання Прохор, ставши ченцем Печерського монастиря, відмовився від світського життя. Він не споживав ні м’яса, ні овочів, ні хліба. Виходив Прохор на необроблене поле і збирав насіння лободи, сам перетирав його і пік собі хліб.
Тільки його і споживав, запиваючи джерельною водою. Цей чернець виконав сказане Господом слово: “Гляньте на птиць небесних, не сіють і не жнуть, ані збирають у засіки, а Отець наш Небесний їх годує”.)
2. Прохор-ченець рятував людей від голоду. (Коли стався на землі київській голод, до Прохора почали приходити люди і просити хліба. І всі, кому він давав свої буханці з лободи, відчували ситий і солодкий присмак Прохорового хліба. Спробував дехто поцупити той хліб, та його неможливо було їсти – він був гіркий, як полин. Це перевірили на собі навіть ігумен і ченці. І тільки з рук ченця Прохора хліб з лободи був смачний і солодкий, бо він подавався чесно, від щирої душі і з молитвою.)
3. Сіль – із попелу. (Коли почалися міжусобиці Святополка з Давидом, люди страждали не лише від голоду, а й від інших негараздів. Не стало солі в усій Руській землі. Тоді блаженний Прохор зібрав у своїй келії багато попелу з інших келій і своїми молитвами перетворив його на чисту сіль. Він роздавав сіль усім, хто приходив до нього.
За неї не брав нічого. Солі вистачало всім. Це не сподобалося купцям.
Намовили вони князя відібрати сіль у ченця. Той не лише відібрав, а й вирішив скористатися нею для своєї наживи. Однак привезена до княжого двору сіль так і залишилася купою попелу.)
III. Значення Печерського Патерика. (Печерський Патерик був найпопулярнішим твором староукраїнського письменства. Його творці перейняли цю форму написання від візантійських письменників. їхньою метою було прославити Печерський монастир, підкреслити його велике значення як осередку давньої культури.
Для пізнання духовного життя у давній Україні Печерський Патерик має першорядну цінність. Вперше його було надруковано 1635 року польською мовою, 1661 року – церковнослов’янською.)
(2 votes, average: 4.50 out of 5)