Казки Чапека певною мірою відбивають його скептицизм стосовно загальноприйнятого розуміння добра й зла. Особливо яскраво це виражено в “Розбійницькій казці” і “Мандрівній казці”, де критерій добра й чесності осмислюється в сатиричному плані. Чемний, добрий розбійник Мерзазио погано пристосований до свого ремесла. І навпроти, він перетворюється в теперішнього розбійника на державній службі, ставши збирачем мита. В “Мандрівній казці” самою чесною людиною на світі виявляється бурлака Франтишек Король, що був “білою вороною”
Крізь гумористичну канву всіх казок Чапека чітко проходять, насамперед, ідеї гуманізму, носіями яких є самі непримітні люди – дроворуб, бурлака, листоноша й інші – люди, що оточують нас у повсякденному житті й делающие багато гарних справ як щось саме собою разумеющееся.
Казки Чапека – добрі, хоча й глузливі. Автор не переносить читача в тридев’яте царство, всі події відбуваються в конкретних чеських городках або селах. І навіть казкові персонажі – водяні, чарівники – виявляються зовсім
Чапек Розглядає жанр Казки в чисто поетичному плані. У своїх замітках про дитячу літературу він пише: “Казка – це насамперед дія. Це значить не тільки, що казка виникає в оповіданні дії, але й те, що дія виникає в оповіданні казки.
Дія є продуктом оповідання: як тільки я починаю розповідати, так відразу ж я змушений привести свої подання в діючий зв’язок”.
У своїх міркуваннях про казки як дитячому читанні Чапек особливе місце відводить мові. “Коли я бачу маленьких дітей від чотирьох до п’яти років і більше, те мене вражає в них неймовірна інтенсивна потреба в мові. Як вони люблять слово, як щасливі, коли знаходять нове слово. Я думаю, що тому дитяча книга повинна бути написана самим богатим, самою прекрасною мовою. Якщо дитина “візьме з дитинства мало слів, вона буде мало знати їх все життя.
Це для мене є проблемою дитячої літератури. Дати дітям якнайбільше слів, подань і розвити в них здатність виражати своя думки й почуття – помнете, що слова – це думки, це весь духовний фонд”. Для Чапека як художника слово є зображенням суті речей, звідси і його прагнення відточити слово, а виходить, і відточити думка
У своїх казках Чапек особливе місце приділяє грі словом, збагачуючи словник дитини. Наприклад, в “Розбійницькій казці” він, розповідаючи, як старий Мерзаво платив за свого сина в монастир, перераховує всі назви різних монет. Саме це народжує в уяві дитини образ дивного грабіжника, нещадного до своїх жертв і одержимого ніжною любов’ю до сина. Там же баба, що лає молодого Мерзавйо, вимовляє за абеткою всі лайки, які знає:
“Ах ти, антихрист, ах ти, бандит, безбожник, безобразник, башибузук, злодюга, повішеник, зломщик, ах ти, грішник, шибеник, грубіян…” У сполученні зі зверненням молодого Мерзавйо до неї як до дами гумористична ситуація вимальовується особливо опукло.
Чапек так само забавно, играючи й іронічно, розкриває дитині основу словотворчості. Причому почуття слова, іронічна інтонація в сприйнятті “словотворчості” виражені дуже яскраво. От як він розповідає, ким може працювати водяник:
“Розумієте, дітлахи, водяник може займатися тільки тим ремеслом, у якому є що-небудь від води: ну наприклад, може він бути підводником, або про-водником, або, скажемо, може писати в книжках у-водну главу, або бути за-водилой, або вод-ителем трамвая, або видавати себе за руко-водителя або за хазяїна за-вода, словом, яка-небудь вода отут повинна бути” .
И казках Чапека постійно видна умовність цього жанру, горую він дає відчути читачеві. Тому Чапек часто Користується гротеском, підкреслюючи відносну нереальність казкового образа. Так, наприклад, він малює розбійника – гиршего Мерзавио, що “ходив у бичачій шкірі, укривався кінською попоною і їв сире м’ясо прямо голими руками, як і годиться всім розбійникам”.
Слід зазначити, що казки ці – нелегке читання для дітей. Незважаючи на їхню зовнішню цікавість, вони вимагають напруженої роботи думки, певних навичок сприйняття художнього образа
В 1932 році виходить ще одна книга для дітей К. Чапека – “Дашенька, або Історія щенячого життя”. У забавному оповіданні Про щеня Дашеньке автор сполучить казкову інтонацію з реалістичним оповіданням. Вставні новели про предків фокстер’єра, про те, чому собаки живуть із людиною, нібито розказані Дашеньке, засновані на вимислі, на бешкетному перевертише (коли людина побачила, що собаки живуть зграями, те й люди вирішили об’єднатися в зграї).
Подібно многим талановитим письменникам-анімалістам, К. Чапек підносить дитині реальні відомості про вдачі й звички тварин, И в той же час він дуже своєрідний у винаході способу розмови із читачем. Добутку К – Чапека для дітей прекрасно переведені Б. Заходером, якому вдалося зберегти принадність оригіналу, знайти адекватні виразні засоби в російській мові
(2 votes, average: 4.00 out of 5)