Народна книга. Тісно пов’язана з казкою, проте зовсім інший жанр є народна книга. Термін “народна книга” потребує пояснення.
У Західної Європи під цим маються на увазі друковані повісті фольклорного походження, оброблені у вигляді романів.
У Німеччині вони з’являлися починаючи з XVІ століття. До них належать такі твори, як “Фауст”, “Фортунат”, “Роберт-дьявол”, “Прекрасна Мелюзина” тощо. п.
Спеціальну статтю про ці книгах написав молодий Ф. Народна книга виникла як продукт міської культури середньовіччя,
Зросла грунті фольклору народна книга переростає в буржуазну повість і дає початок роману. Джерела її надзвичайно різноманітні, як різноманітні й які самі народні книжки. Вони часто є продукт міжнародних фольклорних зв’язків і впливів.
Так, типовими народними книжками є “Еруслан Лазарович”, “Бова Королевич”, “Мелюзина”, “Петро Золоті ключі” та
Вони казкового походження, східного і західного. Але є народні тогочасні книги й іншого походження.
Склад їхніх дуже складний. Вони вбираються житієм, легендою, літературної повістю. Народна книга, виникла на фольклорній основі, може повернутися до фольклору і розповідатися як казка. Лубочні казки, публікувалися в нас у досить велику кількість в XVІІІ і на початку ХІХ століття, очевидно, значною частці можна віднести до народних книгам.
Народні книжки виробили специфічний їм мову, у якого прекрасними літературними достоїнствами, особливий стиль, особливі літературні прийоми.
Як мову, і стиль їх впливають і народну казку – є казки, розказані книжковим мовою. Народні книжки були в нас надзвичайно популярні. Ототожнення народної книжки казки – методична помилка.
Але така ж методичної помилкою стане актуальним і вивчення народної книжки поза казки. Це суміжні, споріднені й перехресні жанри, які мають, проте, кожен своїм внутрішнім специфікою, історичної долею і формою звернення.
6. С/сазы. Після Революції нашій науці є з’явився новий термін “оповідь”. Про сутність і змістовності цього терміна багато сперечалися.
Сучасне життя настільки яскрава, настільки багата історичними й іншими подіями, що кожному, коли він виявляється у поточне життя, коли він наділений спостережливістю, допитливістю хоча б деяким відтінком таланту оповідача, є що розповісти. Сюди відносяться розповіді про баченому, чутому і пережите, про героїки нашого часу, про давньої і нове життя, розповіді про героїв цивільної та Великої Вітчизняної війн, згадки зустрічі з видатними діячами нашої епохи, в тому числі розповіді про різного роду драматичних подіях.
Чи потрібно усе це записувати? Або, то, можливо, потрібно записувати лише розповідати казки чи былички про лешем чи історичні перекази про далеке минуле? Очевидно, такі розповіді мають і записуватися, і вивчатися, але, зрозуміло, в тому разі, якщо вони цікаві за змістом і художні за своєю формою.
Знаменита вопленница Ірина Федосова розповіла Барсову все своє життя, і Барсів добре зробив, що записала: її розповідь щонайменше цінний, ніж її голосіння. Це глибоко художній, правдивий реалістичний розповідь.
Мистецтво розповідання про баченому і пережите завжди було у народі, але особливе розвиток одержало після революції. Великий казкар радянських часів Ф. П.
Господарев розповів ленінградському фольклористові М. У. Новикову багато найцікавіших епізодів свого життя: дитинство, про поміщиків, про в’язницях, про перенесених їм під час царя репресіях. Стилістично його розповіді нагадують автобіографічні твори Горького.
Якби Господарев навчався, потім із нього вийшов би великий письменник-реаліст. Я навів приклади автобіографічних розповідей, але область розповідей, їх форма і змістом набагато ширші. Вони дуже різноманітні.
До казкам де вони ставляться, який завжди це стосується і до фольклору. І, тим щонайменше ті фольклористи, які записують і збирають такі розповіді, надходять правильно.
Приміром, З. І. Мірер і У. М. Боровик зібрали спогади – і розповіді робочих, хто був площею Фінляндського вокзалу (нині площа Леніна), як у 1917 року Ленін приїхав до Петрограда.
Саратовська фольклористка Т. М. Акімова організувала експедицію слідами дивізії Чапаєва і зібрала цілу книжку розповідей про ньому, у яких іноді дійсність змішана з художньою вигадкою, проте вони завжди цікаві з багатьох точок зору.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)