Картина тяжкої праці народу у вірші Некрасова “На Волзі”

Читачі добре знають Некрасова-Поета. Вони знайомі з багатьма його віршами, написаними для в себе (“Дід Мазай і зайці”, “Дядюшка Яків”, “Генерал Топтигин”, “Зелений шум” і ін.). У вірші “На Волзі” Некрасов з’являється з нової для сторони, що вчиться, – як передова людина свого часу, що роздумує про долю трудового люду, що страждає від свідомості, що тяжка виснажлива праця як і раніше залишається долею бідняків, що пригноблені люди ще не прийшли до усвідомлення необхідності боротьби за соціальну справедливість

Перейняте

високим цивільним почуттям, вірш виконаний любов’ю до Батьківщини, до її народу, її природі. Воно побудовано на сполученні картин давньої давнини (спогаду поета про дитинство) і картин сьогодення (враження, переживання й роздуми, що повернувся після довгої розлуки на береги рідної ріки поета). Вірш “На Волзі” розширює подання нас про тематичне багатство російської лірики й про розмаїтість поетичних добутків Н. А. Некрасова

Про нестаток, страждання, безправ’я, непосильній праці народу в Росії XIX століття вже говорилося на уроках літератури. В IV класі школярі читали повість Тургенєва “Муму”;

незадовго перед вивченням вірша Некрасова йшов розбір роману Пушкіна “Дубровский”.

Обоє ці добутки дають учням досить повне подання про соціальні взаємини середини XIX століття. У вірші Некрасова “На Волзі” їм відкриється нова картина тяжкого становища й тяжкої праці народу – бурлацтво. Гнані нестатком і голодом, тисячі селян наймалися в бурлаки – тягли нагору, проти плину ріки важкі баржі. Надриваючись, брели вони по піску, по каменях, по воді, тягли лямку. Безмірно низько оплачувалася ця нелюдська праця, тому зложилося прислів’я: “Лямкою багатства не витягнеш”.

У роботі над добутком необхідно не тільки усвідомити сюжетну сторону, але й сприйняти через нього особистість автора як людини, відданого інтересам народу, що призиває не миритися сугнетателями.

Вірш читає Читач. Необхідно звернути увагу в себе па те, як побудований вірш. Його композиція складна для нас, їм важко відокремити “сьогодення” від “минулого”, дитячі переживання поета – від враженні зрілої людини, яким він тепер став

Однак осмислення побудови (композиції) добутку дає той матеріал, що допоможе вирішити поставлене завдання

Пропонуємо учнем перечитати про себе вірш і визначити, які його частини присвячені “теперішньому часу”, а які “минулому”, спогадам поета. Таким чином, намечаются три частини: “Зустріч із Волгою після довгої розлуки”; “Спогаду про дитинство”; “Роздуму поета над долею бурлак”. Тепер дуже важливо, щоб школярі могли усвідомити значення побудови вірша як засобу виявлення авторського відношення до предмета зображення. Для цього поставимо питання: “Як ви думаєте, до чого прагне Некрасов, з’єднуючи у своєму вірші сьогодення й минуле?

Що пояснюють нам, читачам, спогаду поета про дитинство? Для чого письменник розриває оповідання про сьогодення спогадами?”

Читачі відповідають на ці питання, в основному, правильно, але занадто узагальнено (“Некрасов показує, що він і в дитинстві переживав страждання інших людей, що він залишився таким же, ставши дорослим”).

Так виникає необхідність звернутися до детального аналізу тексту вірша, почавши його із другої частини (“Спогаду”). Поставимо перед учнями завдання розповісти про те, якої поет малює хлопців вдетстве.

У процесі бесіди перед слухачами виникає вигляд веселого, безтурботного хлопчати, що радується життя, що сприймає її як джерело задоволення й розваг. Його безтурботне існування (“Іду на допомогу до рибалок, Качаюся з ними в човнику, Броджу з рушницею по островах. Те, як граючий зверок, З високої кручі на пісок Скочуся, то берегом ріки Біжу, кидаючи камінчики, И пісню голосну співаю…”), його радісне сприйняття барвистості навколишньої природи (“…червоний блиск ледь сковзає По темно-блакитних хвилях”), його самозамилування (“И пісню голосну співаю Про молодецтво ранню мою”) різко обриваються, коли він уперше зіштовхується з іншим життям – життям задавлених нестатком і непосильною працею людей. Хлопчик уперше зрозумів, що буває таке життя, що страшнее смерті

Потім перечитуємо рядка про бурлаку “із хворобливою особою”. Чому він зробив таке сильне враження, що поет дотепер як би бачить його перед собою? Некрасова вразило насамперед бажання бурлаки вмерти.

Він удивляється в нього й багато чого розуміє: похмура, тиха й хвора людина зі схудлою особою й спокійно-безнадійним поглядом, що виражає докір – це доведений до повної знемоги бідняк, що втратив усяку – надію на краще. На ньому жалюгідні лахміття, він хворий, він не має більше сил тягти лямку. Чужий біль, нещастя глибоко запали в душу дитини

У погляді нещасного бурлаки хлопчик побачив докір. До кого він ставився? Читачі розуміють, що люди, які працювали до втрати сил і залишалися злиденними й напівголодними, не зі своєї вини перебували в тяжкому становищі.

Незважаючи на те що Некрасов був тоді ще дитиною, вона відчув і себе в чомусь винуватим: перед ним відкрилася несправедливість життя, тяжка доля народу. Співчуття до бурлак, свідомість своєї безпорадності – все це глибоко потрясло Некрасова, і рідна Волга перетворилася для нього в “ріку рабства й туги”.

Діти повинні побачити глибину й силу чуйності хлопчика на чуже страждання, у результаті чого мир втрачає для нього колишню барвистість і привабливість

Дуже важливо, щоб читачі самі знайшли два волзьких пейзажі, що різко контрастують один іншому, і дали їм назви:

“Волга – колиска моя” …Ти світла И велична, як була… Один, по ранковим зарям, Коли ще все у світі спить И червоний блиск ледь сковзає По темно-блакитних хвилях, Я тікав до рідної ріки… Тоді я думати був готовий, Що не піду я ніколи З піщаних цих берегів… “Ріка рабства й туги” Я не довідався ріки рідний

Розмовляючи з нами, Читач допоможе їм усвідомити, що змінилася не Природа, а відношення майбутнього поета до неї: Волга всі так само світла й велична, темно-блакитні її хвилі всі так само блищать під променями сонця, так само свіжа зелень, але хлопчик “не довідається” ріки: його ноги грузнуть у глибокому піску, зелень перестала вабити, птаха кричать зловісно й пронизливо.

Матеріал, зібраний дітьми в процесі роботи над текстом, дає їм можливість глибоко усвідомити значення “Спогадів” у загальній структурі вірша як пояснення обставин, які сприяли тому, що Некрасов на все життя перейнявся не тільки співчуттям народу, але й вибрав шлях “заступника народного”.

Подання, що зложилися в школярів про характер хлопчика Некрасова, дозволять їм більш глибоко проникнути в почуття, переживання й думки поета, уже зрілою людиною, що повернувся після довгої розлуки на береги рідної ріки, тобто “теперішній час”. Цьому й буде присвячений наступний урок. Па будинок учням пропонується вивчити уривок з вірша від слів: “Утомилися бурлаки…” до слів: “спокійно-безнадійний погляд”.