Йоганн Вольфганг Гете Лісовий цар Перекладач: Б. Грінченко Джерело: З книги: Чорна О. В. Зарубіжна література: Хрестоматія. 9 клас.- Харків: Торсінг, 2003.
Хто їде в негоду тим лісом густим? То батько, спізнившись, і хлопець із ним. Обнявши малого, в руках він держить, Його пригортає, його він пестить.
– Чом личко сховав ти, мій синку малий? – Ой тату! Чи бачиш? – Он цар лісовий: У довгій киреї, в короні… дивись! – То, синку, тумани навкруг простяглись.
“Мій хлопчику любий, до мене сюди На луки зелені ти гратись іди; В моєї матусі є
– Нема там нічого, мій синочку. Цить! То вітер між листям сухим шелестить.
“До мене, мій хлопче, в дібровах густих Дочок уродливих побачиш моїх, Вестимуть таночок і будуть співать,
Співаючи, будуть тебе колихать”. – Ой тату, мій тату, туди подивись: В танку королівни за руки взялись…
– О ні, усе тихо у темряві там: То верби старії схилились гіллям. “Мене, хлопче, вабить урода твоя: Чи хочеш – не хочеш, візьму тебе я!” – Ой тату, вже близько!.. Він нас дожене!
Він давить, він душить, він тягне мене!.. Наляканий батько не їде – летить… А хлопець нудьгує, а хлопець кричить. Добіг він додому і дивиться він:
В руках уже мертвий лежить його син.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)