Іван Антонович Кочерга народився 6 жовтня 1881 року в містечку Носівка на Чернігівщині в сім’ї службовця залізничного транспорту. Улився в Чернігівській гімназії. Закінчив 1903 року юридичний факультет Київського університету. Творчу діяльність розпочав 1904 року як театральний критик.
Перший художній твір – драматична казка “Пісня в келиху” (1910, рос. мовою), в якій зображено епізод з історії німецького середньовічного міста. П’єса “Дівчина з мишкою” у 1914 – 1915 роках з успіхом йшла в театрах Петербурга, Москви, Києва, Житомира,
Першою п’єсою, написаною українською мовою, стала комедія “Фея гіркого мигдалю” (1926), дія якої пов’язана з минулим славного Ніжинського ліцею. Історичній тематиці присвячені також п’єси І. Кочерги “Алмазне жорно” (1927) та “Свіччине весілля” (“Пісня про Свічку”, 1930).
Популярність драматургові принесла п’єса “Майстри часу” (1933). Спершу І. Кочерга подав її на розгляд українського репеткому, але п’єсу було відхилено. Драматург переклав її російською мовою і під назвою “Часовщик и курица” надіслав на Всесоюзний конкурс до Москви, де вона і була
Після цього і в Спілці радянських письменників України наперебій заговорили про небуденний талант І. Кочерги та визнали за ним першорядне місце в українській радянській драматургії.
Пізніше І. Кочерга писав п’єси на сучасну тематику, але вони важко давалися драматургу й не мали великого успіху.
З початком війни І. Кочерга живе в Уфі в евакуації, де редагує газету “Література і мистецтво” та працює в Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР.
Справжнім творчим досягненням І. Кочерги стала драматична поема “Ярослав Мудрий” (уперше опублікована в журналі “Українська література”, 1944, № 12; 2-га редакція – 1946). У цій п’єсі універсальні, загальнолюдські проблеми осмислюються в контексті проблем, які постали перед нашим народом у період завершення Великої Вітчизняної війни й відродження країни. Вперше п’єса була поставлена 1946 року на сцені Харківського українського драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка. “Ярослав Мудрий” був відзначений Сталінською премією 1947 року.
Останній визначний твір І. Кочерги – поема “Пророк” (1948, опублікована 1961) присвячена Т. Шевченку. І. Кочерга був також автором наукових статей із теорії драматургії (“Драматичний елемент у творчості Т. Г. Шевченка”, “Тема патріотизму і боротьба за свободу Вітчизни в драматургії” та ін.).
Помер І. Кочерга 22 грудня 1952 року.
Як митець І. Кочерга сформувався під впливом символізму, тому в кожній його п’єсі обігруються певні символи. Основним конструктивним принципом п’єс І. Кочерги є взаємодія закладених в тексті певних символічних кодів із центральним символом твору (світло – “Свіччине весілля”, закон – “Ярослав Мудрий”).
(1 votes, average: 5.00 out of 5)